«Тотальне сприйняття»

У п’ятницю, 30 листопада, в Belgian Art Zone відкрилася виставка художниці Яни Кацуби «Тотальне сприйняття». Ми завітали на захід, щоб на власні очі побачити роботи, познайомитися з її творчістю. На виставці було представлено 13 робіт олією. На полотнах — люди. Але це не банальні портрети. Герої картин зображено в стані, коли вони поглинені моментом, вони цілковито «тут і зараз». У залі — аншлаг. Глядачам запропонували своєрідний експеримент перебування «в повноті» — серед живопису, об’єктів, світла, ароматів, які продовжують ідею та настрій кожної картини. Щоб разом знайти відповідь на запитання, чи може сприйняття об’єкта мистецтва бути тотальним, всепоглинаючим процесом.

Яна Кацуба народилася в Празі 23 червня 1979 року. Закінчила Школу дизайну та декорування інтер’єру при Харківській державній академії дизайну і мистецтва та Школу-студію живопису Ганни Дахно. 2005 року відкрила власну майстерню.

Ми звернулись до Яни з кількома запитаннями.

— Яно, це ваша перша виставка. Ви задоволені? Що відчуваєте?

— Я зараз дуже схвильована і щаслива, що на відкриття прийшло стільки людей. Сподіваюся, що мої роботи будуть зрозумілі глядачам. Нехай навіть сміються, плачуть, обговорюють, коментують, сперечаються, не погоджуються. Головне, щоб не були байдужі (посміхається).

— Про що ваші роботи?

— Про людей та їхні переживання. Мені нецікаві статичні портрети. Я хотіла «упіймати» людські емоції та відчуття, сумніви, страхи й радості. Люди, що зображені на моїх роботах, повністю поглинені моментом або знаходяться у так званих «прикордонних» точках свого існування. Я не розповідатиму історію кожної картини, нехай глядач сам її знайде, вигадає. Я хочу, щоб у роботах кожен знайшов та побачив щось своє.

— Чи є у експозиції робота, яку можете особливо виділити?

— Так, моя улюблена робота — «Червоний шоколад». Вона певною мірою віддзеркалює мій внутрішній стан. І символізує свободу, сміливість. Образ, який стоїть на краю прірви, не боїться зробити крок у хмари. Це вільна й рішуча особистість.

— То ви залишите цю роботу собі? Чи готові з нею розлучитися?

— Я готова розлучитися з будь-якою роботою. Я взагалі вважаю, що кожна завершена робота художника має йти своїм шляхом. А майстер — своїм. Залишати біля себе якісь роботи — це наче позбавити їх майбутнього власного життя, а самій застрягнути в минулому.

— У людини, яка так рішуче рухається у майбутнє, уже, мабуть, є нові творчі плани й проекти?

— Ви вгадали, але це поки таємниця (посміхається). Коли ідея абсолютно визріє та буде цілковито втілена, тоді можна буде говорити.

— Бажаємо творчих успіхів!