Транспорт для ідей

У «Мистецькому Арсеналі» триває робота виставки-ярмарку ART-KYIV сontemporary-2011. Роботи відомих і не дуже митців з України, Росії, Франції, Німеччини та Японії представили 30 галерей сучасного мистецтва, які, як запевнили організатори, пройшли суворий відбір експертної ради під головуванням куратора Олександра Соловйова. Усім, хто не підходив за форматом, відмовили. Проте, не заперечує Соловйов, на ART-KYIV сontemporary все ж таки є такі галереї, яких «притягли за вуха». «Ми зіткнулися з двома проблемами, — розповідає «Дню» про роботу експертного журі Соловйов. — З одного боку, треба було дібрати справді високопрофесійні роботи, а з іншого — заповнити площу в 50 тисяч квадратних метрів».

«Родзинками» ж шостого ART-KYIV сontemporary, на думку Соловйова, є три анонсованих сенсації: японська платформа, польський проект «Подорож на Схід» та роботи французької відеохудожниці Марі Рене.

1965 рік, ЯПОНІЯ...

Справді, жвавий інтерес у глядачів викликала добре проанонсована японська платформа, представлена об’єднанням «65». Шість японських митців, для яких спільним є не тільки сфера діяльності, але й рік народження (1965 рік — Авт.), підготували унікальну ретроспективну виставку з країни вранішнього сонця. Як зазначили організатори ART-KYIV сontemporary, ця виставка досить гарно була прийнята в Музеї сучасного мистецтва в німецькому місті Дюссельдорф. Японська експозиція складалась із абсолютно різних за стилем і манерою виконання фото- та відеоробіт, живопису та інсталяції.

Посеред залу — велике панно. З першого погляду здається, що на тебе дивляться величезні очі яскравих героїв японських аніме. Але якщо підійти ближче, то стає зрозуміло: те, що здалеку здається великим яскравим мульткадром, зблизька — зображення дітей, що кричать, порізаних вен, розсипаних японських грошових знаків...

«1960—1970-ті роки були дуже важливими в історії Японії. В ці часи був поштовх, і наша країна стала справді сучасною. Все, що представили художники, характерне для того суспільства, в якому вони народилися і живуть», — пояснила журналістам заступник директора Японської фундації Мікі Окабе.

1990-ті, СХІДНА ЄВРОПА...

Ще одна «родзинка» — польський проект «Подорож на Схід». Польські митці, залучивши до виставки художників із Вірменії, Грузії, України, Білорусі, Азербайджану, Молдови, представили в Києві свого роду «діалог нової Європи».

Куратори цього проекту намагалися знайти пояснення феномену любові, шукаючи емоції, які виходили б за рамки сентиментальних зв’язків між людьми, те, що могло би стати альтернативою до держави та капіталу і сприяти створенню нових людських стосунків. Таким мотивом, на думку митців, є феномен любові, який учасники проекту подають у різноманітних очікуваних (жакети, які обнімаються) та неочікуваних (стопа, яка стирчить зі стіни) формах.

Найпопулярнішим серед відвідувачів експонатом цієї платформи став старенький червоний Фіат, у якій заховалися усі 1990-ті. Здається, що автор помістив у стареньке авто все те, що на початку незалежності українці возили до сусідньої Польщі на продаж. «Це певний історичний зріз епохи. У пам’яті друзів, моїй пам’яті саме ці машини курсували з Луцька до Польщі, з Польщі в Україну», — каже автор проекту Володимир Кузнєцов.

2010-й, ФРАНЦІЯ...

Умовний титул «відкриття форуму» організатори дали молодій французькій відеохудожниці Марі Рене, яка привезла в Київ фото українських моряків з корабля «Marfret» у Марселі. Її проект «Roll-On, Roll-off» — результат спостережень кількох років за роботою моряків у порту під час розвантаження та завантаження корабля. «Це був експеримент. Адже люди на човні — унікальні. Вони довго в закритому просторі, не бачать нічого навколо. Там лише відчуття, лише людина і машина», — ділиться враженнями від роботи Марі.

Саме за її задумом у «Мистецькому Арсеналі» з’явився величезний двигун від літака, який лише за якусь годину до відкриття внесли в «Мистецький Арсенал». А за час, що лишився до відкриття, Рене змонтувала короткометражний фільм-хроніку про подорож цього двигуна від музею Київського політехнічного інституту (саме там виставляється цей експонат — Авт.) на Івана Мазепи, 28. Двигун, як пояснила французька відеохудожниця, — це символ транспорту ідей, люду у сучасному світі.

За словами куратора цього проекту, експерта центру сучасного мистецтва Dallascontеmporary (США) Флоранс Останд, вони разом із Рене намагалися створити арт-проект, який би не просто експортував мистецтво в країну, де його презентуватимуть, а інтегрував його. Саме тому в рамках ART-KYIV сontemporary Останд разом із Рене також досліджуватимуть індустріальний простір Києва. І результатом цієї «мистецької резиденції», обіцяють мисткині, стане унікальний авторський проект — розвідка діяльності великих промислових підприємств Києва. Першими його зможуть побачити відвідувачі ART-KYIV сontemporary, запевнив французький дует.

...США

Американський внесок у виставку зробила галеристка Міронова, привізши до Києва роботу відомого художника Давіда Датуни, чия інсталяція «Путін — Мона Ліза» стала «сенсацією» художнього ярмарку «Арт-Москва». Згадану роботу продали російському колекціонеру за 200 тисяч євро.

Інсталяція українського прапору, створена Датуною, представляє собою медіа-колаж подій, які мали місце за 20 років історії незалежної України, які автор помістив під оптичні лінзи. Використовуючи оптичний ефект, автор ніби стверджує допустимість різних поглядів на історію.

Цікаво, хто захоче придбати згадку про події в Україні за останні двадцять років, яка прихована під товстими лінзами? До слова, прапор США виробництва Датуни знаходиться у Білому домі, а прапор Канади придбав канадський прем’єр-міністр Стівен Харпер...

...КИЇВ—БЕРЛІН

Німецька ж галерея WHITE SQUARE GALLERY (Берлін) виставила на ART-KYIV сontemporary-2011 роботи київської художниці Олександри Жумайлової-Дмитровської. Її проект — це графіка і концепт із серії «TV». Герой робіт Олександри Жумайлової-Дмитровської — народжена блакитним екраном homo televisius (людина телевізійна). Вона розмовляє цитатами з фільмів і передач. Розуміє світ за допомогою новин. Віртуально бере участь у всіх телевізійних конкурсах. Споживає продукти тільки за порадою реклами. Сидячи на дивані, здатна: жити в реаліті-шоу, співати караоке, танцювати на Майдані, ридати чужими сльозами, танцювати чужими ногами, худнути і товстіти за телепрограммою, виживати на безлюдному острові, бути зіркою всіх серіалів... Багатьох телегероїв вона знає довше і ліпше, ніж сусідів. Відчуває час завдяки новому сезону улюбленого серіалу.

Своїм проектом, каже Жумайлова-Дмитровська, вона хотіла донести людям, що TV-життя існує лише завдяки нашим спільним зусиллям. «Перемикай і володарюй!» — головний посил проекту Жумайлової-Дмитровської.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯСЛОВА

До речі, ART-KYIV сontemporary-2011 приємно потішає глядачів тим, що на тлі мистецтва кінця ХХ — початку ХХІ століть можна спокійно зробити фото на пам’ять. Таку «розкіш» мало де дозволено в музеях.. Натомість у «Мистецькому Арсеналі» під час відкриття найбільшої мистецької вітчизняної платформи можна було спокійно «приміряти» вигин фігур Джексона чи косу з портрета Тимошенко... А скульптор Олег Пінчук навіть сам пропонував відвідувачам «фото на тлі його роботи», яка представляє собою залізну шафку з павутинням, у якому заплуталась помаранчева чашка часів революції та чорні чоловічі черевики. «П’ять хвилин — і готово», — закликав художник. Можливо, в цьому і є сутність сучасного мистецтва — ідея, спалах, шедевр...