«Треба, щоб українська дитяча книжка стала запитаною та модною»
Триває ІІ Всеукраїнський конкурс на кращі прозові твори для дітей молодшого, середнього та старшого шкільного віку «Золотий лелека». Він має на меті активізувати розвиток дитячої літератури, відкрити нові цікаві імена і залучити до написання дитячих творів популярних, ба, навіть культових вітчизняних прозаїків. Минулорічний досвід показав, що засновникам «Золотого лелеки» — київському видавництву «Грані-Т» і Першому Національному каналу — це до снаги. Торік серед переможців конкурсу були такі відомі письменники, як Марина Павленко, Олександр Дерманський, Ніна Воскресенська, Надія Симчич, за п’єсами якої ставлять спектаклі у Київському академічному Молодому театрі. Вже у вересні на XV Форумі видавців у Львові буде представлено їхні книжки. Та проведення «Золотого лелеки» і видання творів лауреатів стало можливе завдяки співпраці із Східно-Європейським банком. Власне, про це «День», до речі, один із інформаційних спонсорів заходу, говорить із головою правління банку Ларисою СПОРОВОЮ.
— Пані Ларисо, що спонукає Східно-Європейський банк вже другий рік поспіль підтримувати літературний конкурс «Золотий лелека»?
— За статистикою, в Україні коло людей, які ілюструють дитячу книжку, значно ширше, аніж тих, які пишуть для дітей. Мабуть, така диспропорція викликана певними тенденціями на вітчизняному книжковому ринку. Гадаю, що конкурс певною мірою може вплинути на ситуацію. Очевидно, в Україні дитячих книжок має бути більше і вони повинні бути дешевшими!
Вже торік, під час проведення конкурсу, ми побачили, що захід викликає живий інтерес. Він потрібен як письменникам, так і читачам. Для перших — це можливість реалізуватися, відкрити в собі нові здібності й таланти. Діти ж отримують цікаві, оформлені з любов’ю книжки.
— Коли ви дійшли до розуміння, що це потрібно не тільки вам, а й країні загалом?
— Ми не ставили б акцент на тому, що це необхідно нам як фінансовій установі. «Золотий лелека» потрібен країні. І саме зараз. Треба, щоб українська дитяча книжка стала затребуваною та модною. І що важливо, вона, виконана поліграфічно модерно, має представити нашим дітям інший, новий вимір сучасного українського життя.
— Пані Ларисо, скажіть, чи був раніше у вашого банку досвід такої благочинності?
— Так. Ми регулярно проводимо благодійні заходи: допомагаємо відновлювати релігійні пам’ятки, наприклад, православний храм та монастирський комплекс Свято-Іоанівської обителі у Києві; підтримуємо школи та притулки для дітей-сиріт, приміром, посприяли гімназії при тій же Свято-Іоанівській обителі чи випускникам Баранівської гімназії на Житомирщині; долучаємося до проведення спортивних заходів, зокрема, дитячого чемпіонату України з картінгу. Проте «Золотий лелека» — це, напевно, найбільший проект, в якому беремо участь.
Вочевидь, бізнес має бути соціально відповідальним.
— А на яких книжках ви виростали? І що полюбляєте читати зараз?
— Як і багато хто, я виростала на класиці української, російської та світової літератури. Це — Шевченко, Пушкін, Лермонтов, Байрон, Шекспір... На превеликий жаль, зараз обмаль часу перечитувати класичні твори, тому що для успіху в сучасному бізнесі доводиться читати багато ділової та фінансової літератури.
— Пані Ларисо, назвіть останню книжку, яку ви прочитали?
— Томас Фрідман «Плоский світ: коротка історія двадцять першого століття».
