Трійка, сімка і «Пікова дама»

У ці дні народних торжеств святкування пушкінського ювілею з усього величезного букету опер за творами Олександра Сергійовича в Києві можна почути «Євгенія Онєгіна», «Моцарта і Сальєрі». Але мені б хотілося згадати інший твір.

«Пікова дама» Чайковського — приклад, мабуть, найсміливішого поводження з пушкінським текстом. І хоча, на перший погляд, в опері від пушкінської «Пікової дами» нічого не залишилося, Чайковському вдалося донести найважливіше — пушкінський дух творчої гри.

Одна моя подруга вирішила спекти Германа. Виявилося, що Германом називають пиріг, рецепт якого разом із закваскою для тіста «блукає» Києвом вже декілька років. Вважається, що Герман приносить щастя. Тобі дають закваску, закваска стоїть вдома днів з десять, Герман оглядається, звикає, а потім йде в інший дім. Три частини закваски треба роздати іншим хорошим людям, а з четвертої — спекти пиріг. Якщо цей пиріг не різати, а ламати, та ще й не виносити з дому, то протягом двадцяти років буде тобі щастя. А далі — як кому пощастить.

Вся ця історія з пирогом мені чомусь нагадала «Пікову даму». А що, коли в цій самій заквасці — душа Германа? Пиріг- Герман, так само як герой повісті й опери, не має свого дому. Він поневіряється світом, намагаючись спокутувати гріхи, приносячи щастя іншим. У слов'янській міфології в карти завжди грали біси. І якщо щось і можна протиставити картярській грі — так це випічку запашної паляниці, тіла Христового.

Пиріг-Герман у Києві з'явився не випадково. Київ дивним чином поєднав у собі образи антихриста-німця — Петербурга й православної російської матінки — Москви. У нас, у Києві, є й привиди (чого вартий один будинок з химерами Городецького!), і церкви-святині. Отже, для спокутування своїх гріхів кращого місця, ніж Київ, привидові-Герману важко було знайти, тим більше в Києві Герман вже бував під час одного зі своїх попередніх втілень... Проте про історію Германа — по черзі.

Герман на прізвище Германн походив з тих німців, які були на початку ХIХ століття головними персонажами народної сміхової культури в Росії. Його предків зображали в непривабливих позах і комічних ситуаціях на лубкових картинках, про них складали жартівливі пісні, вони були одними з головних героїв лялькового театру Петрушки. Пушкін подарував Герману прізвище з двома «н», не давши при цьому імені (привіт Арапу Петра Великого!). У пушкінській повісті в образі Германна узагальнені народні уявлення про образ німця. Германн — інженер, «він ощадливий, ось і все», у нього профіль Наполеона, а душа Мефістофеля (в російській літературі Мефістофель — завжди іноземець). Зауважимо , що Пушкін не описує житла Германна: його герой обідає в корчмах, роздумує на вулицях, йому не звикати до вітру й мокрого снігу.

Чайковський перетворює прізвище зрусифікованого німця на ім'я. Його Герман — це російська людина ХIХ сторіччя, спрямована передусім на дію. Все, що було притаманне поведінці дворян цієї доби — культивування серйозності, прагнення до єдності стилю в поведінці, естетика вербалізації життя, — має місце в образі Германа, що створений Чайковським. Оперний Герман не розуміє жартів друзів. Балада про таємницю трьох карт, а потім «дражнилки» на балу перетворюються для нього на кпини самої Долі. Партію Германа відрізняє надзвичайна стилістична однорідність. Герман — єдиний в опері персонаж, який не має в своїй партії цитат — як вербальних, так і музичних. І нарешті вчинки Германа в «Піковій дамі» Чайковського увінчуються Словом — їхнім підсумком, оцінкою, розкриттям їхнього символічного значення. У фінальній сьомій картині Герман співає арію «Что наша жизнь — игра», формулюючи, власне, свій Символ Віри.

Під час роботи над оперою Чайковський переживав разом з Германом настільки, що вибухнув риданнями, коли Германа не стало. Для композитора цей образ був автобіографічним. Чайковський в «німецькості» пушкінського Германна немовби побачив свій власний статус у культурі того часу. Так само, як і зрусифікований німець, Чайковський був для всіх чужим. Співвітчизники вважали, що він пише «німецьку» музику, а за кордоном його «німецькість» заперечувалася, в ньому бачили найяскравішого представника саме російської культури.

Прем'єра «Пікової дами» Чайковського в Києві відбулася вже через дванадцять днів після прем'єри опери в Петербурзі — 29 грудня 1890 року. Наше місто чекало на цю подію й готувалося до неї найретельнішим чином. Ще до приїзду композитора київські газети встигли сповістити своїм читачам, що автор буде на прем'єрі. У музичній крамниці Іздиковського продавалися лібрето й ноти нової опери (клавір, окремі номери, попурі). На великому симфонічному концерті Російського музичного товариства, присвяченому творчій діяльності Чайковського, було виконано фрагменти з поки що ще нікому не відомої «Пікової дами».

«Пікову даму» ставив у своїй антрепризі Пряшников. Чайковський був присутній на всіх репетиціях. «Важко передати, — писав композитор із Києва братові Модесту, — яке дивне почуття я переживаю знову, перебуваючи при налагодженні опери, притому в такому маленькому, порівняно бідному театрі. Однак всі дуже стараються, і, очевидно, постановка буде по-своєму блискуча».

Композитор залишився задоволений спектаклем. Одному з його учасників, виконавцеві партії Германа, Медведєву він подарував клавір «Пікової дами» з написом «Кращому Германові». Успіх опери був величезний. Актори піднесли Чайковському срібний вінок.

На відміну від Києва, в Петербурзі нову оперу гідно не оцінили. Петербурзькі критики вважали «Пікову даму» найслабшою оперою Чайковського. Композитора докоряли в гливкості драматургії, що перетворює оперу на безглузду байку про привидів, в музичних запозиченнях і переспівах самого себе. Київська ж преса, навпаки, вважала оперу одним з найчудовіших досягнень Чайковського. Так, відомий у Києві музичний критик того часу Чечотт писав, що «Пікова дама» сценічна, а в оперному лібрето відчувається майстерне знання сцени й уміння пробудити неослабний інтерес глядача.

На жаль, подальша сценічна доля «Пікової дами» на київській сцені складалася менш вдало. Після прем'єри в антрепризі Пряшникова до «Пікової дами» Чайковського звернулися лише через дванадцять років, а в наші дні опера йде з купюрами, що багато в чому збіднюють ідеї Чайковського.

Отримавши від Пушкіна прізвище, а від Чайковського — ім'я, Герман подався за кордон. Але, кажуть, там, за кордоном, Герман втратив голос, і тепер він танцює. Сьогодні надзвичайно популярні балетні версії «Пікової дами» Чайковського. Над ними працювали Серж Лифар, Михайло Баришников, Рудольф Нурієв. На жаль, нам поки що не дано можливості бачити ці спектаклі. Проте можна спробувати спекти пиріг щастя. А раптом поталанить...