Це не повинно повторитися!

Нещадність і драматизм цих офортів не може залишити нікого байдужим. Сьогодні, через 200 років після їхнього створення, рідко який глядач дивиться на твори іспанського майстра як на «чисте мистецтво», не проводячи паралелей з політичною ситуацією, яка склалася нині, коли захоплено Крим, а російські війська зосереджено на кордоні з Україною...

Всесвітньо відомі вісімдесят два аркуші, створені Франсіско Гойя впродовж 1810—1820 рр., за життя митця були заборонені королівською владою за свій гострий критичний характер. «Я бачив це...» — короткий і правдивий коментар самого майстра до серії офортів «Жахи війни», які закликають людство не повторити катастрофу безглуздого взаємного знищення.

Саме з аналізу історичних подій почала своє вступне слово

— Виставка «Жахи війни» — маніфест нашого музею, спрямований проти війни, — розповіла заступник генерального директора з громадської та наукової роботи Катерина ЧУЄВА. — Агресія ніколи не виправдана. Експозиція офортів Франсіско Гойя проводить безпосередню історичну паралель: 1808 року Іспанією пройшла потужна повстанська хвиля. Користуючись цим, Наполеон I увів до послабленої внутрішніми зіткненнями країни свої війська. Ми знаємо, чим закінчилася ця історія: іспанці позбулися французів, проте король Іспанії Фердинанд VII заборонив видання цієї серії, і лише 1863 р. Академія красних мистецтв у Мадриді вперше видала повну серію, за назвою «Жахи війни», пізніше офорти сталі відомі публіці як «Лиха війни».

Представлені на виставці твори Гойя — єдина в Україні повна серія гравюр, віддрукованих із оригінальних авторських дощок. Номери і написи на аркушах, разом з орфографічними помилками Гойя були скопійовані з альбому Бермудеса і вигравійовані на мідних платівках, з яких потім і друкувалися офорти.

— Вся колекція гравюр потрапила до музею за декілька місяців до окупації Києва в квітні 1941 року, — нагадала Катерина Чуєва. — За документами, її було придбано у відомого київського митця М. Шаронова. За час зберігання в музеї серія показувалася нечасто, тому сьогоднішня виставка особливо цінна для глядача.

Відомо, що Академія декілька разів повторювала наклад — востаннє 1937 року. Музей Ханенків володіє відбитками четвертого видання 1906 р. — воно дуже цінне, з погляду фахівців, не лише за художні достоїнства, але й за високу якість паперу.

Важливо усвідомити роль Гойї як першого придворного митця, який за своїм рангом зобов’язаний писати портрети коронованих осіб, іспанської та французької знаті. Виконуючи свої обов’язки, він внутрішньо гостро переживав те, що відбувається з народом: війна сильно відбилася на його світосприйманні, проте він змушений був випліскувати їх у творчість, свідомо адресовану до вузького кола близьких друзів. За великим рахунком, «Жахи війни» створювалися майстром для себе, тому їх чорно-білий мінімалізм і невеликий формат офорту, виявилися найбільш відповідними творчими інструментами для літопису війни, не розрахованої на схвалення вищими правлячими колами.

Куратор виставки Олена Шостак розповіла про те, що серія «Жахи війни» складається з трьох частин. Офорти можна розглядати за тематичними принципами: свою антивоєнну розповідь Гойя починає з героїчної оборони Сарагоси, яку він бачив на власні очі. У наступних аркушах митець переходить до сюжетів, присвячених сумній долі жінок, які виявилися беззахисними перед бійнею. Потім майстер звертається до партизанської війни між іспанськими селянами та французькими завойовниками. Останні аркуші в серії відрізняються глибоким символічним сенсом: це узагальнені філософські роздуми про долю роздертої на клаптики країни, про безглузду агресію людей, змушених воювати один проти одного.

Цікаво, що всесвітньо відому сьогодні назву «Жахи війни», було придумано не Гойєю. Рукою великого митця на альбомі, дарованому близькому другові, написано іншу назву: «Фатальні наслідки кривавої війни Іспанії з Бонапартом та інші виразні капрічос» — це довге найменування, а також підписи маестро до офортів — єдине справжнє документальне свідчення самого Франсіско Гойя. У цьому суворому лаконізмі він весь: важкий психологічний стан, хвороба, яка посилюється, і глухота, помітно загострили викривально-критичний характер малюнків.

Серія цінна своїм «живим нервом»: виклично-зухвалою відмовою від класичних, пафосних традицій зображення війни з неприродно ідеалізованими, химерно-театралізовами образами «героїв вітчизни». Франсіско Гойя змалював образ людського страху, відчаю і люті — втрати всіх моральних норм людини, яка переступила риску. Жоден інший митець не зміг би так люто виплеснути свою ненависть до насильства як автор віртуозних «Капрічос».

Виставку «Жахи війни» можна побачити до 25 травня.