У подвійному дзеркалі
Одночасно у двох театрах Львова розгадували «Таїну буття» Тетяни Іващенко
Нікого не здивувати тим, що, наприклад, в один вечір у різних театрах одного міста йде одна й та сама п’єса Шекспіра або Чехова. А от щодо сучасних авторів така ситуація малоймовірна. Тому надзвичайною для українського драматурга Тетяни Іващенко видалася подія, коли у Львові, місті знаковому для генія національної літератури Івана Франка, в один вечір на кону двох театрів ішла її п’єса «Таїна буття», присвячена неймовірній долі, творчості, подружньому життю, коханню Івана Яковича.
На сцені Національного театру ім. М. Заньковецької виставою «Тричі мені являлася любов» за цією п’єсою розпочав свої гастролі у Львові колектив Коломийського українського драмтеатру ім. І. Озаркевича. А друга постановка «Таїна буття» відбувалась у Львівському Першому українському театрі для дітей та юнацтва.
Хоча головними фігурами сценічної оповіді в обох виставах є Іван Франко та його дружина Ольга Хоружинська, режисерське рішення різниться. Автор коломийської вистави режисер Сергій Кузик створив масштабне полотно суперечливого тогочасного життя, на музично-пластичному тлі якого розгортається пронизлива історія про складні, інколи й трагічні обставини подружнього життя Франка та Хоружинської. Бажання любові та ревнощі дружини протистоять потребі кохання поета, на жаль, не до дружини.
Вистава у режисурі Володимира Борисюка більш формалістична. Зважаючи на виховну направленість Театру для молоді, тут увага зосереджується скоріше на постаті Франка як просвітителя й письменника.
Попри висвітлення неординарних людських рис і дослідження емоційних переживань героїв, автор п’єси не лишає поза увагою значення Франка як громадського діяча, ліричного й пристрасного поета. Акцентується на цьому і в обох виставах. Поряд з уже хрестоматійними, сумно-тужливими рядками: «Чому являєшся мені у сні?...» звучать гнівні слова Каменяра про необхідність незалежності України. Давні сентенції Івана Франка про таку й досі болючу тему української дійсності надзвичайно чутливо сприймалися у театральних залах Львова й мали схвальний емоційний відгук вдячних глядачів.
