«Україна дуже схожа на Швейцарію»

В Інтернеті про музиканта написано, що він є  церковним органістом храму св. Катарини в містечку Хорв (Швейцарія), переможець міжнародного конкурсу Й.С.Баха в Люцерні. Під час нашої бесіди Мартін Хайні розповів, як опановує нові інструменти, поєднує щоденну роботу в храмі з викладанням і концертуванням, як заробляє на життя, залишившись «вільним художником».

Наша зустріч відбулася в  Києві після тріумфального виступу музиканта в Національному будинку органної та камерної музики.

«САМЕ КУЛЬТУРА МОЖЕ ЗРОБИТИ ДУЖЕ БАГАТО ДЛЯ ОБ’ЄДНАННЯ НАЦІЙ»

- У Швейцарії останнім часом є великий інтерес до всього, що відбувається в Україні. Власне, присутні великі симпатії й солідарність з вашим народом, - розказав Мартін ХАЙНІ. - Протягом кількох років я підтримую творчі контакти з ужгородським хором «Кантус» під орудою Еміла Сокача. Вони часто приїздять з концертами до Швейцарії, а я виступав в Ужгороді, ми разом виконували кілька творів українських композиторів. До того ж у мене дуже хороші стосунки з компанією Колегіум «Артес лібераліс» в особі Олексія та Олени Холодових (вони родом із Києва, але  мешкають у Швейцарії). В якомусь сенсі я дивлюся на вашу країну їхніми очима.

- Згадайте, будь ласка, свої враження від першого візиту в Україну.

- Це було п‘ять років тому, я гастролював в Ужгороді та Львові. Можу сказати, що перед тим не знав про Україну взагалі нічого. Через той культурний обмін і розпочався мій інтерес до вашої країни.

Що найцікавіше? Я побачив, що в Україні, з одного боку, є західні традиції – як, приміром, в Ужгороді та у Львові, де культура має багато спільного з західноєвропейськими. З іншого боку, є східна культура, вона дещо інша.

Як на мене, в цьому сенсі Україна дуже схожа на Швейцарію, де співіснують кілька великих культур: французька, італійська, німецька й суто швейцарська. Вони всі різні, а головна ідея полягає в тому, що коли ці культури взаємодіють, народжується нова якість, так би мовити, «синтеза». Я переконаний, що саме культура може зробити дуже багато для об’єднання націй на підґрунті співпраці.

- Мартіне, що ви можете сказати про нашого «короля» інструментів, на якому ви грали в Миколаївському костелі? 

- Спочатку мав нагоду почути цей орган під час попереднього концерту. Потім «попробував» інструмент під час репетиції. Дуже тішився, оскільки орган має дуже багато різноманітних і різнобарвних тембральних можливостей. До того ж інструмент механічний, це дозволяє музиканту показати різну техніку гри.

На мою думку, на цьому органі (збудованому наприкінці 1970-х чеською фірмою «Рігер-клосс». – В.М.) найкращим чином звучить французька музика симфонічного масштабу.

Це якась своєрідна інтрига, коли ти вперше пробуєш інструмент. Звичайно, мені надіслали усі технічні й тембрально-регістрові  характеристики, так звану специфікацію. Але коли підходиш вперше до живого інструмента, це зовсім інша справа. З опису інструмента я можу собі уявити, які твори звучатимуть на ньому якнайкраще. А коли вже сідаю грати, ніби «перевіряю» своє попереднє «бачення» . В даному разі усе збіглося.

- Ви граєте музику від 17 ст. до сьогодення, а  які твори ближче до душі?

- Мої музичні вподобання – це різноманітність. Для органіста дуже велике значення має інструмент, його можливості. Якщо б мені довелося вибирати з кількох органів, безперечно, я обрав би той, що надасть щонайбільший простір для виконання різностильової музики. Для мене найголовніше – творчий процес. Було б нецікаво сконцентруватися на одному стилі. 

Сучасний органіст, на відміну від Йоганна Себастьяна Баха, який довгий час грав на одному органі, постійно мандрує, і в нього завжди під рукою інший інструмент. Тому органіст – це людина, яка завжди прагне відкриттів.

БЕЗ БАХА ВСЕ БУЛО Б ІНШИМ

- Чи є у вашому репертуарі твори, написані спеціально для вас?

- Так, від 5 до 10 композиторів співпрацюють зі мною.

- Розкажіть, будь ласка, про твір Карла Рютті, який ви грали у концерті «Музичний діалог» в Києві?

- Карл Рютті – один із провідних сучасних швейцарських композиторів. Він навчався у Швейцарії та Великобританії, належить до покоління шістдесятників - європейських «революціонерів», які захоплювалися рок-н-ролом та сповідували стиль життя хіпі. І це дуже відчутно у його музиці. Він має дуже виразний і вільний стиль, у ньому поєднується все – від класичних традицій до поп-музики і року. Це своєрідна полістильова амальгама. Рютті дивує і шокує слухача. У цьому сенсі він цікавий не лише молодим людям, а й фахівцям-професіоналам.

Тема твору під назвою «Язик вогню» - секвенція з григоріанської монодії, що співають на Трійцю. Рютті ніби змальовує сходження святого духу. Воно символізоване у язиках полум’я. Другий символ святого духу – голуб, третій герой – чорний дрізд. Він уособлює автора: його бунтарський дух передано стильовими ознаками року.

- Прозвучали також шедеври Йоганна Себастьяна Баха, Георга Фрідріха Генделя, а також Сезара Франка, Ніколаса Леменса, Теодора Дюбуа, Шарля Відора. Така програма презентує вас як універсального органіста. Композиції Генделя і Франка – це був справжній дарунок меломану.

- У мене був вільний вибір репертуару. Я розмірковував так: який концерт органіста може бути без Баха? Я вважаю, що вся музика розвивалася б абсолютно інакше після 1750 року, якби не було Йоганна Себастьяна Баха. Все музичне мистецтво було б іншим. Його вплив сягає усіх стилів і жанрів, аж до джазу. І так триватиме далі, бо Баха обминути неможливо, усі шляхи розвитку йдуть через його творчість.

Гендель був сучасником Баха. Концерт для органу, струнних і клавесина – фантастичний твір, я був радий можливості грати його разом з українськими музикантами ансамблю «Київ». Про високий рівень виконавства ваших артистів маю свою думку, адже був досвід виступів разом із Анною Нужою в Швейцарії. У нас одразу виникло взаєморозуміння, вона прекрасний музикант.

У ШВЕЙЦАРІЇ КОНЦЕРТАМИ БАГАТО НЕ ЗАРОБИШ

- Розкажіть, будь ласка, про свою роботу в храмі?

- Уже 30 років я працюю в храмі св. Катарини в місті Хорв, яке межує з Люцерном. Там дуже якісний 43-регістровий трьохмануальний орган фірми Голль і прекрасна акустика, тому у церкві часто роблять записи CD.

Крім щоденної (5 разів на тиждень) роботи, п’ять разів на рік я організовую концерти. У програмах – різностильові твори, можуть «комбінуватися», приміром, орган з хором, з камерним ансамблем, з різними солістами. Два роки тому в одному з концертів виступила відома аргентинська співачка, виконавиця музики бароко, Марія Крістіна Кір. Твори для органу та перкусії склали програму під назвою «Танго Органтіно». Ми записали її на компакт-диск.

- Мабуть, багато часу забирає викладання, чи не заважає воно творчій роботі?

- Більшість моїх учнів (а їх загалом 45) навчаються гри на фортепіано, є кілька органістів. Іноді думаю, що треба було б менше часу віддавати викладанню, натомість більше концертувати. Та викладати мені подобається. З іншого боку, це одна з прибуткових галузей діяльності. Адже у Швейцарії концертами багато не заробиш. Хіба що ти – зірка світового рівня. Часом поєднувати концертування й викладання важкувато, але можливо, якщо добре розпланувати свій час. Звичайно, вільного часу небагато. Для мене головне - творча свобода. На відміну від «штатних» музикантів, я можу грати тільки те, що мені подобається, бо не маю фінансової залежності від якихось кон’юнктурних запитів.

P.S. Столичну публіку сьогодні важко здивувати. Та організаторам міжнародного проекту «Музичні діалоги: Швейцарія – Україна» - Ганні Нужі, голові ГО «Спілка музикантів України» та її партнеру Алексу Холодову, президенту Колегіуму «Артес лібераліс» (Швейцарія)  це вдалося. Концерт за участю відомого органіста Мартіна Хайні (Швейцарія) та камерного ансамблю «Київ» (художній керівник  -  Ганна Нужа) став справжньою подією не лише для меломанів, а й для фахівців. У чому секрет? У кількох переможних факторах, що завжди є запорукою успіху. Прекрасний вибір програми – «від Баха до Рютті», перфектне виконання, вишукана манера гри й професіоналізм найвищого ґатунку. 

ДОВІДКА «ДНЯ»

Мартін Хайні народився в Люцерні (Швейцарія), музичну освіту здобув в академіях Люцерна та Орхуса (Данія). 1992 року став переможцем Міжнародного конкурсу ім. Й.С.Баха (Люцерн). Від 1995-го – музичний керівник Церкви Св.Катарини в м.Хорв, організатор міжнародних проектів. Має нагороди: «Культурна премія Хорва (2010), Золота медаль Orgelbau Goll AG (2012). CD “Tongues of Fire” визнаний журналом «Грамофон» як «Вибір критиків 2012 року».