Українська література у Франції: два нулі на дверях без жодної палички
Якщо у словнику «Роберт» відшукати інформацію про містечко Ді, то єдине, чим воно відоме — це біле вино Кларет-де-Ді. Справді чарівний напій, але чотири з половиною тисячі мешканців цього містечка пишаються не ним, а тим, що в більшості осель немає відеоприставок та телевізорів. Справа не в низькому життєвому рівні: найсучасніша електронна апаратура в домі вважається ознакою певного рівня людської самотності. А в Ді віддають перевагу живому спілкуванню.
Більше 10 років тому в цьому мальовничому галло- романському містечку, оточеному горами, оселився голландець Тон Вінк, який і започаткував фестиваль «Схід- Захід», щоб пожвавити інтерес до Східної Європи після падіння Берлінської стіни. Традиційно його фінансує одна з національних фундацій мережі благодійного Фонду Сороса. Ось і цього року, після екс-Чехословаччини, Польщі, Угорщини, Румунії, Албанії та Грузії, за підтримки фонду «Відродження» в Ді відбулись дні культури України.
У рамках фестивалю медіатека міста організовує Салон книги. Одним з перших заходів цьогорічного Салону був круглий стіл «Сучасна українська література», котрий вів журналіст Антуан Спір, а брали в ньому участь письменник Андрій Курков та автор цих рядків. Бесіда з читачами пішла абсолютно несподіваним шляхом. До нас звертались люди, які читали Гоголя та Бабеля, Булгакова та Віктора Некрасова, україномовною ж літературою ніхто не цікавився. Присутніх цікавило: наскільки українська відрізняється від російської, наскільки вона розповсюджена в Україні, чи є вона мовою освіти. А також: що ви відчули, коли впала залізна завіса? Як це позначилося на вашій творчості та світогляді? Коли розмову вдалося знову повернути в русло власне літератури, україномовну літературу закликали... не віддалятись від російської та єврейської гілок українського дерева, а, навпаки, триматися ближче до них.
Із залу лунали й запитання: якщо ви вважаєте, що ваша література така цікава, чому ваш уряд не проводить політику її пропаганди за кордоном, зокрема — у Франції? Що може на це відповісти письменник країни, чий уряд не проводить політику пропаганди української літератури в межах України? Наступним було запитання: чи є у Франції українська еміграція? Чому вона не перекладає ваші книжки, не пропонує їх видавництвам, не заробляє гроші для вас? Отже, нам допомагали знайти крайнього, бо діаспора, замість того щоб прославляти континентальну Україну в світі, заквапилась прославляти в Україні себе. Звичайно, в такому стані справ винна тривала відсутність національної інтелігенції, відсутність україністів на кафедрах європейських університетів. А тим часом українська діаспора не сиділа, склавши руки, а написала скарги до міністерств культури України і Франції, нарікаючи, що влаштовуються дні не української, а жидівсько-москальської культури.
Письменник не існує без тексту. І не дивно, що ніхто з французьких журналістів навіть не записував імен українських письменників, яких ми вважаємо видатними, а то й — великими. Стенд України в книгарні Салону був жалюгідний — література Албанії представлена значно повніше. Що й казати про російську: класика, сучасність, навіть «Основи ленінізму» Сталіна. Покупці Салону, що приїздили до Ді з усіх найближчих селищ та містечок, підходили до людей зі значками фестивалю, радилися, що краще придбати...
Також у рамках Салону відбулися круглі столи, присвячені Чернівцям і Одесі, східноєвропейському детективу і Чорнобилю, літературі мовою ідиш та козакам — взагалі, і українським, зокрема. Наприкінці роботи Салону відбулась презентація часопису «Діагоналі. Схід-Захід» — ліонського видання, що спеціалізується на проблемах Східної Європи, а дане число присвятило Україні. Головний редактор часопису Бруно Гішар та відповідальний числа Рене Мартен пишуть і про труднощі перекладу, і про те, як важко було людям, які ризикнули надати сторінки невідомій країні, добирати матеріали. На обкладинці «Діагоналей» — білий сніг, що лежить за вікном сільського віконечка. Для французів Україна є такою білою сторінкою. Чи буде написано на ній слова, які прочитають у світі?
