Улюблену партію Лариси Руденко виконала її учениця
19 січня виповнюється 20 років відтоді, як пішла з життя народна артистка України та СРСР, професор Лариса Архипівна Руденко. Вона належала до яскравих представників вітчизняної вокальної школи, її педагогом і творчим наставником була Олена Олександрівна Муравйова. Понад тридцять сезонів пропрацювала Лариса Руденко на сцені Театру опери і балету імені Т.Г.Шевченка — нинішньої Національної опери України. Її оксамитове мецо- сопрано завжди викликало справжній захват. Багато хто з колег Лариси Руденко, самі славнозвісні оперні артисти, не приховували свого захоплення, коли мова заходила про її голос і майстерність. Борис Гмиря одного разу написав: «Дивуєшся тільки, яка ж багата природа, що може створити таку красу, як голос Лариси».
Лариса Архипівна — уроженка міста Макеєвка на Донбасі. Шістнадцятирічною дівчиною приїхала вона до Києва і відразу ж поступила в консерваторію. Ще на самому початку свого шляху в мистецтві Лариса Архипівна рішуче відмовилася від заманливої пропозиції працювати в Москві. Уже маючи в кишені посвідчення Большого театру, юна співачка тоді твердо вирішила, що залишиться в Україні, вона була впевнена, що її місце тут. І незабаром першою партією, заспіваною вже на сцені київського Оперного театру, стала Поліна в «Піковій дамі» П.Чайковського.
Зазвичай композитори доручають мецо-сопрано партії трагічного типу. Якщо пригадати ці партії, перед нами з’явиться низка палко закоханих, владолюбних, страдаючих, але сильних жінок. Усі ці відтінки так чи інакше представлені в характерах мецо-сопранових персонажів, які володіють неординарними рисами, опиняються в надзвичайних обставинах, де й проявляються суперечливі властивості їх особистості. Чи варто казати, що сценічне втілення подібних ролей вимагає і незвичайного акторського дару, і, ймовірно, якихось особливих якостей душі артиста. Все сказане повною мірою можна віднести до творчості Лариси Руденко. В пам’яті багатьох шанувальників опери досі збереглися спогади про образи, створені нею на сцені. Це і Кармен, і Амнеріс в «Аїді», і Любаша в «Царевiй нареченій», і Марина Мнішек у «Борисові Годунові», і Кончаківна у «Князі Ігорі», і Мати в «Тарасові Бульбі». І, звісно, багато інших партій — усього близько п’ятдесяти. Навіть побіжний їх перелік сповна засвідчує масштаб обдарування Лариси Руденко і те місце, яке вона посіла в історії українського оперного театру.
Лариса Руденко завжди приділяла багато уваги камерному концертуванню. В її концертному репертуарі сотні арій, романсів, народних пісень (не тільки українських, але й пісень багатьох народів світу). Докладні відомості про репертуар співачки і захоплююча розповідь про її творчий шлях містяться у книжці музикознавця і давнього друга Лариси Архипівни Людмили Миколаївни Грисенко, яку було випущено видавництвом «Музична Україна» 1978 року. Ця робота й досі лишається найбільш докладним дослідженням творчості Лариси Руденко.
Приємно, що у стінах Національної опери не забувають про артистів, які прославили українське оперне мистецтво. Нещодавно на згадку про Ларису Архипівну давали «Цареву наречену» М.Римського- Корсакова. Партія Любаші в цій опері була однією з найулюбленіших партій Лариси Руденко. У спектаклі, присвяченому пам’яті співачки, її виконувала учениця Лариси Архипівни — солістка Національної опери України Світлана Кисла. Партію Петрівни виконувала інша її учениця — народна артистка України Валентина Кочур. У спектаклі взяли участь народні артисти України Марія Стеф’юк (Марфа), Степан Фіцич (Іван Ликов), Володимир Федотов (Бомелій), заслужений артист України Микола Коваль (Грязной), солісти Василь Колибаб’юк (Малюта Скуратов), Богдан Тарас (Василь Собакін). Диригував народний артист України Іван Гамкало, який з натхненням керував оркестром і таким чудовим ансамблем солістів.
Збереглося фото Лариси Руденко в партії Любаші. Схиливши голову, на вас дивиться справжня російська красуня, водночас риси її обличчя відрізняються якоюсь античною досконалістю. Погляд напружено- зосереджений, але великі виразні очі неначе дивляться в нікуди — така важка ноша страждань, якi вона переживає.
Як зізналася Світлана Кисла, партію Любаші вона виконує точно пам’ятаючи всі настанови, отримані у класі Лариси Архипівни. На заняттях детально розбиралася кожна фраза, кожна зміна дихання, кожний відтінок. Любов до партії Любаші Лариса Руденко прищепила й своїй учениці. Впродовж багатьох сезонів співає Світлана Кисла Любашу. Виступ у спектаклі пам’яті педагога виявився особливо успішним. Пісня Любаші, дует iз Грязним, арія з другої дії, інші сцени пройшли з повним викладенням, голос звучав рівно, барвисто, всі найскладніші переживання героїні були адекватно втілені вокальними засобами. Школа Лариси Архипівни ще раз продемонструвала свій високий клас!
У лютому в столичному Будинку актора відбудеться вечір пам’яті Лариси Руденко, на якому Світлана Кисла виступить зі своєю дочкою — стажисткою Національної опери Наталею Кислою (мецо-сопрано). Наталя також брала участь у згаданому спектаклі «Царева наречена», виконуючи партію Дуняші.
