«Василь Барвінський: із невідомого»

Експозиція, що відкрилася 16 лютого у львівському Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької, побудована на матеріалах з архіву Станіслава Людкевича і присвячена 130-річчю від дня народження Василя Барвінського (1888-1963).

Життєвий шлях композитора, піаніста, педагога і громадського діяча Василя Барвінського  –одна з найбільш трагічних сторінок української культури ХХ століття. 10 років у ГУЛАГу за сфабрикованим звинуваченням, спалені рукописи із нотами… Його музика, яка звучала в першій половині XX століття по цілому світу, замовкла в Україні майже на півстоліття.

Донині музичну спадщину Барвінського продовжують відновлювати, водночас заново знайомлячи українців із великим композитором, ім’я якого, за радянським часів, намагалися викреслити з історії.

«БІЛЬШІСТЬ МАТЕРІАЛІВ ЕКСПОНУЮТЬСЯ ВПЕРШЕ»

Куратор виставки, старший науковий співробітник Музею Мар’яна ЗУБЕЛЯК відзначає, що з величезного архіву матеріалів (близько 11 тисяч!) Станіслава Людкевича були відібрані експонати, пов’язані з постаттю Василя Барвінського: «Зокрема, представлено чимало фотографій. Ми сподіваємося на допомогу наших відвідувачів. Поки є можливість, адже ще живі люди, які пам’ятають Василя Барвінського, хотілося б, аби вони посприяли нам їх розшифрувати, розповівши, хто є хто на тих світлинах».

У архіві Станіслава Людкевича зберігаються унікальні матеріали, які розповідають про особисті та професійні взаємини обох митців. Окрім фотографій, на ювілейній виставці представлені рукописи, нотні видання, програми, більшість із яких експонуються вперше.

«БАРВІНСЬКИЙ І ЛЮДКЕВИЧ БУЛИ СОРАТНИКАМИ І ОДНОДУМЦЯМИ»

«Також є цікаві зразки листування, – додає Мар’яна Зубеляк. – Наприклад, листи Людкевича до Барвінського, коли він був на засланні. У них Станіслав запевняє його, що вони роблять все задля того, аби добитися справедливості та виручити його.

Загалом, взаємини Барвінського і Людкевича можна назвати зразком професійних і приятельських відносин. Упродовж кількох десятиліть у всіх ділянках музичного життя Галичини вони були соратниками і однодумцями. Хоча, незважаючи на некритичну різницю у віці, вони були представниками дещо різних епох. Втім у них ніколи не було суперечок і сутичок. Вони розуміли один одного і завжди шукали компромісу та порозуміння.

Музикознавець Василь Витвицький згадував: «Їхні життєві шляхи бували різні, як різні були й їхні музичні уподобання і компетенції, які не в одному перехрещувалися. Проте вони зуміли зберегти один до одного взаємну пошану (в очі й поза очі), а то й приязне ставлення, яке перебороло не одне тверде життєве випробування». Незважаючи на несприятливі суспільно-політичні умови, свої культурно-мистецькі та професійні інтереси Барвінський і Людкевич підпорядкували єдиній меті – служити Україні».

«ГОСТРО СТОЇТЬ ПИТАННЯ ВИДАННЯ ТВОРІВ БАРВІНСЬКОГО»

До побудови виставки була долучена музикознавець і педагог Наталія КАШКАДАМОВА. На відкритті експозиції вона зосередилася детальніше на музичній спадщині Барвінського. У коментарі для «Дня» Наталія Кашкадамова розповіла про поширення і популяризацію музики великого піаніста та композитора: «Слід сказати, що це питання більше географічне. Музика Василя Барвінського більш-менш добре відома на Львівщині, чого не скажеш про інші регіони. Уже навіть в Києві Барвінський звучить дуже рідко. Наші львівські музиканти стараються грати і пропагувати творчість Барвінського, вдаючись уже до певних її інтерпретацій. Утім, очевидно, необхідно, щоб його музика більше поширювалася всією Україною.

Нині дуже в пригоді стає Youtube, на просторах якого опубліковано досить багато відео, де найрізноманітніші музиканти – і професіонали, і аматори – виконують його музику. Youtube допомагає, тому що люди слухають і знайомляться. Якщо зацікавляться, то згодом, можливо, надумають і самим навчитися її виконувати. Фортепіанна музика Барвінського зараз практично вся виконується. Також чимало грається його вокальна музика. А ось хорова звучить менше. Дуже цікаві камерні ансамблі Барвінського. Їх варто поширювати ще більше.

Не в останню чергу проблема пов’язана з відсутністю нот. Їх просто немає, тому що в Україні було лише одне видання, яке у 80-х роках ініціювала професорка Стефанія Павлишин. Однак це видання давно стало раритетом. Люди, можливо, більше б грали музику Барвінського, якби мали ноти.

Гостро стоїть питання видання творів Барвінського. А державне музичне видавництво в нас практично не функціонує. Одне державне видавництво «Музична Україна» животіє. Так, є багато приватних видавництв, але вони видають те, що хочуть. Тут немає єдиної політики».

***

Виставка експонуватиметься до кінця березня цього року в Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької, що розташований у Львові на однойменній вулиці С. Крушельницької, 23.

Дмитро ПЛАХТА, «День», Львів

Фото Віталія КУДИРКА