Від притчi до мюзиклу

Режисер Дмитро Богомазов виставою «Співай, Лоло, співай!»  у черговий раз вразив глядача, продемонструвавши чудові вокальні та музичні здібності трупи, в несподіваному для драматичного театру жанрі — мюзикл у стилі кабаре. В  основі постановки п’єса харківського автора Олександра Чепалова за відомим романом Генріха Манна «Учитель Гнус». У нехитрому, за своєю сутністю, сюжеті вистави (а закони жанру і не передбачають іншого) йдеться про мораль та її умовності, і, звичайно ж, про кохання. Але для режисера головною темою стає Його Величність Театр, який буває таким же різним, як і кохання.

Кінець театрального сезону — традиційний час підбиття підсумків. Минулий сезон був для лівобережців, як і всієї країни, непростим, але, попри все,  — плідним: удалося випустити вісім різнопланових прем’єр, які було прийнято глядачами і які не залишилися непоміченими критикою. Так, Олексій Лісовець представив на суд публіки відому п’єсу Алехандро Касона «Дикун». У його інтерпретації романтична комедія іспанського драматурга стала притчею. У виставі легко простежуються аналогії між витоками зародження фашизму в Іспанії 1930-х, які призвели людство до жахливої трагедії, і подіями нашого дня. Застереження О. Лісовця звучить виразно і ясно, без напівтонів, подібно до чорно-білої графіки тіней від пекучого іспанського сонця. А несподіване крещендо режисерського посилання у фіналі буквально приголомшує зал. Таким завершенням вистави режисер пронизливо волає до глядачів — пам’ятайте уроки історії та будьте напоготові.

Як і раніше, серед пріоритетів театру була підтримка молодої театральної генерації. Минулого сезону все впевненіше звучав голос нового покоління випускників останнього студентського призову Едуарда Митницького. Дві дебютні прем’єри — гостроактуальні сьогодні «Родинні сцени» Ганни Яблонської в постановці Дмитра Весельського і класичні «Двоє на гойдалках» В. Гібсона в прочитанні Андрія Попова,  міцно закріпилися в репертуарі малої сцени. А спільний проект театру та акторського курсу театрального університету — вистава «Забава» за С.Мрожеком увійшла до афіші театру в оновленій версії дебютних постановок молодих (які йшли раніше за назвою «Мене немає...»). Один зі співрежисерів цієї вистави і дебютант минулих років — Тамара Антропова дістала цього сезону можливість спробувати сили на основній сцені театру. Під керівництвом свого вчителя — Е. Митницького, вона поставила п’єсу сучасного українського письменника і драматурга Анатолія Крима «Жіноча логіка». У м’якому, ліричному гуморі цієї комедії про кохання звучать і ностальгічні мотиви, і сатиричні нотки з нашої реальності. Призначена для родинного перегляду вистава не залишає байдужою глядачів різного віку і йде на незмінних аншлагах.

Зовсім інший режисерський підхід до «вічної теми» та іншу сценічну мову запропонувала в своїй прем’єрі Тамара Трунова — найдосвідченіша з молодої режисерської команди (у її арсеналі вже декілька вистав на лівобережній сцені і нагороди критики). Вистава «Близькість» — це «дорослі ігри» за п’єсою Патріка Марбера — відомого автора англійської нової драми. Його текст — іронічний, жорсткий, непростий і за природою конфлікту, і за оголеністю зіткнень, і за самою драматичною структурою. Досвід прочитання режисером цієї відвертої історії про сучасні стосунки, безперечно, заслуговує на увагу, хоча й не є безперечним. А висота поставленої професійної планки, осмислена і не позбавлена художніх успіхів спроба намацати в сучасному театрі нові, не заяложені традицією стежки, поза сумнівом, викликає пошану і не залишається непоміченою — вистава викликає інтерес у глядачів і має своїх щирих шанувальників.

Не залишилися без уваги лівобережців і маленькі глядачі. Для когось із них, ймовірно, любов до театру почнеться з веселої та мудрої казки Вадима Бойка «Даринка, Гриць та нечиста сила». Перша робота Дмитра Весельського на великій сцені відрізняється яскравими акторськими роботами і живим національним колоритом. Відрадно, що вдалося уникнути фальшивого пафосу та заяложеної «шароварщини» в розмові з дітьми на серйозні патріотичні теми.

У театрі, як і в житті, радості і печалі, втрати і перемоги йдуть поруч. Театр починав сезон із почуттям непоправної втрати — 16 липня минулого року не стало Віталія Лінецького — одного з найкращих артистів трупи! Разом із ним пішли з афіші й стали частиною історії «Дрібний біс» і «Трохи вина... чи 70 обертів» — візитівки В.Лінецького. Але на згадку про унікального актора театр зберіг у репертуарі вистави, де Віталій зіграв свої останні ролі — «Карнавал плоті» та «Веселість сердечна, або Кепка з карасями». А головна театральна нагорода року — премія «Київська пектораль», вручена театрові за виставу «Веселість сердечна...», стала і його посмертною нагородою...

Були в житті театру і радісні події, і знаменні дати. Розширився список «титулованих» акторів — почесні звання «Народний артист» присвоєно Анатолю Ященку і Льву Сомову, а «Заслуженими» — стали Світлана Орличенко та Тетяна Круліковська. Ювілеї відзначили колеги — О.Лісовець, В.Мовчан, В.Іллєнко, В.Жданов, а також вистави-довгожителі: у 200-й раз було зіграно «Майн Кампф, чи Шкарпетки в кавнику» і «Ти, якого любить душа моя...», а «Море... Ніч... Свічки...», «Корсиканка» і «Брешемо чисту правду» було показано 150-й раз.

Попри брак фінансування, були й поїздки на фестивалі. «Дзвінок із минулого» прозвучав на ювілейній  десятій «Сцені людства» — міжнародному фестивалі в Черкасах. А режисер Т. Трунова і сценограф П. Богомазов брали участь у показному міжнародному театральному форумі — фестивалі-лабораторії Telpa Daugavpils (Латвія), поставивши там п’єсу молодого українського драматурга Оксани Савченко «Крим». І ось 37-й театральний сезон, наповнений інтенсивною роботою і подіями, завершено — попереду відпускна пора. Але вже 5 вересня Театр драми та комедії на лівому березі Дніпра знову розкриє свої двері для глядачів.