Втрачена Ольгівка

У Національному музеї народної архітектури та побуту України у Пироговому відкрилась виставка робіт кіровоградського художника Вадима Медяника. Серія графічних і живописних полотен під назвою «Моя Ольгівка» відтворює дивовижний світ одного з тисяч знелюднілих українських сіл і його останніх мешканців. Вперше потрапивши у Ольгівку, що у Новгородківському районі Кіровоградської області, художник був зворушений світлою вдачею селян. Попри важкі побутові умови, вони вміють радіти життю, гарно співають, розповідають веселі історії...

— Україна буде доти, доки будуть села та хутори, — вважає Вадим Медяник. — Коли я зображував на своїх картинах селян, найважливішим для мене було передати їхню любов до землі. Саме у такому контексті сповна виявляється енергетика цих людей...

У процесі роботи у кожного художника виникає безліч запитань, відповіді на які він намагається знайти сам. У цьому найкраще може зарадити філософія. Переконаний, що кожен має займатися своєю справою, бути самим собою. Для мене творчість — це сенс життя, невиліковна хвороба. Доки я малюю, доти я живу. Найважливіше для художника — це емоції. Часом буває складно їх зафіксувати — з’являючись на мить, вони одразу зникають. Саме у вмінні без втрат передати через полотно свою думку глядачам й полягає професіоналізм.

 Виставка Вадима Медяника розташувалась у «кіровоградському» будиночку експозиції «Українське село 1960—1970-х років» і триватиме до кінця року.

«ДІД АРСЕНТІЙ» / ФОТОІЛЮСТРАЦІЮ НАДАНО ОРГАНІЗАТОРАМИ ВИСТАВКИ