Вигнання — як подарунок
Арт-центр «Ізоляція» може стати серйозним гравцем у мистецькому середовищі Києва
Нагадаємо, «Ізоляція» — неприбутковий недержавний фонд, відкритий 2010 року в Донецьку на території колишнього заводу з виробництва ізоляційних матеріалів. Засновники характеризували свій проект як платформу культурних ініціатив. По суті, з самого початку «Ізоляція» набула фактичного статусу потужного мистецько-освітнього центру, без перебільшень, всеукраїнського значення.
Торік (9 червня) озброєні представники так званої ДНР захопили територію Фонду. Варвари перетворили мистецький осередок на тюрму. «Ізоляція» була змушена переїхати до Києва. Новим місцем розташування став Київський судноремонтний завод.
Нині основний виставковий зал Фонду — на другому поверсі стандартної бетонної промислової будівлі. Нині там проходить виставка концептуальних фото «Ревізія». Центральна двобічна світлина показує групу по-діловому одягнених людей, котрі порядкують у такому собі ідеальному сховищі мистецтва, зразковому музеї із садом і портиком, тягнуть кудись картини й скульптури. Весь процес, утім, більше схожий на розграбування.
Окремо — ростові фотопортрети учасників тої ревізії: обірваних, вкритих кіптявою, посеред згарища, з уже непотрібними віниками та пилосмоками.
Можливо, в іншому контексті вся інсталяція мала б інакше поле інтерпретацій, але тут і зараз «Ревізія» однозначно прочитується як прозора метафора того, що скоїлося з «Ізоляцією» та Донбасом в цілому.
ЗАСНОВНИЦЯ ФОНДУ «ІЗОЛЯЦІЯ» ЛЮБОВ МИХАЙЛОВА
Чи складуть саме такі проекти оригінальне обличчя «Ізоляції» в нових для неї умовах? Адже Фонд прийшов у місто, де вже є «Мистецький Арсенал», Центр Пінчука, Центр візуальної культури на Глибочицький, клуб Closer, М17, актуальні проекти Національного музею образотворчого мистецтва, не кажучи вже про масу дрібніших галерей, — в такому оточенні ще одна галерея постмодерну може просто загубитися.
Чим, власне, серед іншого була приваблива «Ізоляція» в Донецьку? Своїм простором — абсолютно неповторним, можна сказати, заворожливим. Територія заводу ізоляційних матеріалів, цей постіндустріальний краєвид з потьмянілими цегляними трубами й стінами, покинутими залізничними коліями й зарослим териконом майже ідеально придавався не тільки для експонування, а й для творення мистецтва.
ЧИМ ПРИВАБЛЮЄ «ІЗОЛЯЦІЯ»? СВОЇМ ПРОСТОРОМ — НЕПОВТОРНИМ І ЗАВОРОЖУЮЧИМ / ФОТО НАДАНО ФОНДОМ «ІЗОЛЯЦІЯ»
Зараз цього простору нема, тож лишається соціальна спрямованість — це вирізняло інституцію й раніше, й, вочевидь, стане її профілем зараз. Перші кроки вже зроблено: в рамках проекту «Захоплення», очолюваного американським куратором Клеменсом Пулом, по всьому місту було здійснено 11 найрізноманітніших інсталяцій. Наразі «Ізоляція» готується запустити спеціальні майстерні та проводити творчі резиденції для митців. По суті, «ізоляціоністи», всупереч назві своєї структури, максимально намагатимуться вийти за межі усталеного ритуалу глядач -виставкова зала, спробують наблизити мистецтво до міста і, як наслідок, зроблять місто різноманітнішим. Цього в таких масштабах не робить жодна з вищезгаданих мною структур. І це потрібно Києву як повітря. Лишається тільки сподіватися, що в «Ізоляції» все вдасться.
