Випробування пам'яттю

У цьому унікальному екранному реквіємі, здається, немає жодного «зайвого» кадру. Режисер, використовуючи розповіді свідків, чудові натурні зйомки, багаті можливості монтажу, створив, за визначенням критики, фугу міст і подій. Це поетичне дев'ятигодинне кінополотно не втомлює не лише тому, що емоційно приголомшує, але й завдяки своїй художній образності. Ось, наприклад, епізод спогадів колишнього в'язня Освенциму змінюється показом залізниці. Під стукіт коліс камера поступово приводить нас до величезних закритих воріт концтабору, які приховували від світу страшну фабрику для знищення десятків тисяч невинних людей, котрих привозили сюди ешелонами з різних країн Європи. Яку волю і мужність треба було мати героям фільму «Шоа», щоб погодитися ще раз пройти поруч із кінокамерою «дорогою смерті», якою їх на початку 40-х конвоювали фашисти до воріт, за якими вони пережили голод, муки, жах, параліч надії.

Як повідомили працівники Французького посольства в Україні, котрі представили фільм українському глядачеві, картина «Шоа», зйомки якої завершилися 1985 року, відтоді неодноразово демонструвалася в кінотеатрах і по телебаченню різних країн. Фільм уже побачило понад 80 мільйонів чоловік. Хочеться вірити, що українська аудиторія цієї пристрасної антифашистської стрічки не обмежиться двома сеансами в столичній «Кінопанорамі», на яких, до речі, був присутнім і сам режисер. Принаймні, як стало відомо «Дню», українські телекомпанії вже ведуть переговори стосовно телепоказу фільму.

№192 08.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»