«Вишневий сад» у Парижі

На сцені Паризької опери «Бастилія» відбулася прем’єра опери «Вишневий сад». Її написав відомий французький композитор Філіпп Фенелон, лібрето Олексія Паріна, повідомляють izvestia.ru. Виставу поставив француз Жорж Лаводан після того, як взятися за діло «не ризикнув» модний російський режисер Дмитро Черняков. Усі провідні партії виконують російські співаки, за винятком ролі Раневської, яку виконує гречанка Олена Келесіді, яка народилася в Казахстані.

Чеховський шедевр автори піддали кардинальній ревізії. З усієї п’єси вибрали лише третій акт, який починається сценою балу. Деяким персонажам на зразок студента Петра Трофимова місця в новому опусі не знайшлося. Навпаки, на сцені з’являється «ожилий» Гриша — син Раневської, який потонув. Час від часу на сцені з’являється балерина в пачці, яка явно не знаходить собі місця серед решти персонажів. 59-річний Філіпп Фенелон, автор семи опер, написав для «Вишневого саду» музику, не надто співзвучну чеховській атмосфері. «На жаль, недостатньо залучили до співу героїв великого російського драматурга, аби створити музичний еквівалент його напруженого психологічного світу», — констатує паризька критика.

Мабуть, аби надати більшої «російськості» своєму твору, французький композитор щедро цитує композиторів-класиків — від Мусоргського до Шостаковича і Щедріна. Вдало введено хор дівчат, які збирають вишню. Вони «душевно» виконують російські народні пісні і пісні на вірші Блока, Буніна та Полонського.

Вдало також виконують свої партії солісти Большого театру Марат Галі (Гаєв) і Ганна Крайнікова (Варя). В ролі хлопчика Гриші зворушлива Олександра Кадуріна з московської Нової опери. У партії німкені-гувернантки Шарлотти Іванівни несподівано звучить бас Михайла Шеломянського.

Чи не центральним персонажем опери став майже безстатевий Фірс (Ксенія Вязнікова). І опера всупереч чеховському оригіналу закінчується його несподіваною фразою, адресованою Раневській і Гаєву: «Станемо утрьох вічність коротати». На жаль, сама постановка статична, холодна і дуже раціональна. Мабуть, «найневдалішим її моментом виявилися декорації француза Жана-П’єра Верж’є. Він, ясна річ, щоб уникнути банальності, не міг зобразити на сцені вишневі дерева або різні яблуні з берізками, але декоратор встановив гігантські рослини, що нагадують платани. Вони більше схожі на сибірський ліс, який постраждав через близькість до Чорнобиля, — іронізує газета «Монд», — чим не доглянутий поміщицький сад?».

Однак композитор упевнений у своєму дітищі:

— Навіщо опері бути популярним масовим видовищем? — сказав напередодні прем’єри Філіпп Фенелон. — Це ж не шансон і не телевізійне шоу. Світ опери особливий, у нього не можна просто так увійти і зрозуміти. Але вона (опера) аж ніяк не для обраних. Часто приходять люди випадкові, яким опера відразу подобається.

Автор мав рацію. Паризька публіка сприйняла оперу дуже тепло.