«Високоповажному і дорогому Професорові...»

Це своєрідна присвята видатному композиторові, музикознавцю і педагогу, яка представлена у Музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької. Експозиція побудована на матеріалах з особистої бібліотеки митця. Це — статті та книги композиторів, виконавців, музикознавців, фольклористів, письменників та літературознавців з дедикаціями для Станіслава Людкевича. Серед авторів зустрічаємо, зокрема, такі відомі імена, як Василь Барвінський, Борис Кудрик, Євген Вахняк, Остап Лисенко, Марія Загайкевич, Богдана Фільц, Климент Квітка, Володимир Гошовський, Григорій Нудьга, Богдан Лепкий, Тарас Франко, Василь Пачовський, Павло Тичина і Максим Рильський.

Станіслав Пилипович викликав глибоку пошану, захоплення, вдячність своїх сучасників, які високо цінували його і як композитора, музикознавця, педагога, фольклориста, музично-громадського діяча, і як надзвичайно порядну й чесну людину.

Днями у музеї було представлено монографію «Станіслав Людкевич. Життя і творчість. Том 2 (1939—1979 рр.), яка вийшла у видавництві «Місіонер». Книжку написала вдова композитора, старший науковий співробітник Меморіального музею С. Людкевича Зеновія Штундер. Нагадаємо, перший том монографії описує музичний Львів на зламі століть та життя композитора до 1939 року (в книжці зібрано матеріали родини Людкевича, елітний рід котрої прославився в українській культурі).

— Другий том монографії — про останні сорок років життя композитора, — розповідає Зеновія ШТУНДЕР. — То був період тоталітарного режиму, коли не можна було згадувати багатьох колег-музикантів Станіслава Людкевича, які виїхали за кордон. Зокрема, це стосувалося О. Колесси та його доньки Л. Колесси — відомої піаністки, котрі проживали в Німеччині. Час радянської ідеології відбився і на моїй долі: 1945 року, в 17-річному віці, я була заарештована органами НКВС і відбула трирічне ув’язнення... 1948 року стала студенткою Львівської консерваторії, ученицею Станіслава Пилиповича Людкевича, котрому тоді вже минуло 67 років. Хоча Людкевич не був репресований радянським режимом, але постраждали його колеги-композитори, зокрема Володимир Старосольський, котрий помер у радянському концтаборі 1942 року, та Василь Барвінський, він відбув десять років на засланні...

Після закінчення навчання я працювала асистенткою та аспіранткою у Львівській консерваторії, займалася фольклористикою, об’їздила в 1980-х роках усю Гуцульщину. 1973 року видала першу книжку про композитора «Музичні праці С. Людкевича». Саме тоді мене зацікавила написана композитором у Відні наукова робота «Дві проблеми розвитку звукозображальності», про яку ніхто в Україні не знав. Почала листуватися з Еріхом Шемком — директором Віденського музичного інституту. За те закордонне листування мене як «класового ворога» звільнили з роботи, погрожуючи позбавити й наукового ступеня...

У другому томі джерелознавчої монографії Зеновії Штундер «Станіслав Людкевич. Життя і творчість» детально виписано бібліографію музичних творів композитора, написаних ним в період з 1939 по 1979 роки: хорові, симфонічні, вокально-симфонічні, фортепіанні, солоспіви, обробки народних пісень та церковної музики. Вичерпно подано музичне опрацювання Людкевичем творів інших композиторів, їхнє редагування та аранжування, а також нотографія творів композитора.

— Такої монографії не має жодний український композитор, — зазначив доцент Львівської музичної академії ім. Лисенка Яким ГОРАК. — У двотомній монографії Зеновії Штундер «Станіслав Людкевич. Життя і творчість» видана вся публіцистична і наукова спадщина композитора та досить повно виписана бібліографія його музичних творів, які сьогодні почути стало проблематично. В книжці виправлені помилки, допущені музикознавцями в попередніх монографіях, а саме: з 1903 року Станіслав Людкевич як один із засновників Вищого музичного інституту ім. М.Лисенка у Львові починає в ньому працювати. Вперше конкретно проаналізовано музичні твори композитора після 1939 року.

Читаючи монографію З. Штундер, розумієш, наскільки збіднювали постать Станіслава Пилиповича автори попередніх монографій. Однак після прочитання цієї книги мені забракло узагальнення музикознавчого стилю Людкевича. Стосовно життя композитора, то воно доволі вичерпно висвітлено автором у монографії, чого не скажеш про його творчість, яка проаналізована трохи збіднено та нерівнозначно (шкода, що зовсім не висвітлена участь С. Людкевича в комісії по церковному співу. Власне про це згадує о. Бабяк в опублікованих спогадах за 2000 рік).

Аби дати вичерпну, повну відповідь на запитання, хто такий Станіслав Людкевич в українській культурі, потрібно видати повне академічне зібрання його музичних творів, але для цього вже потрібний цілий музикознавчий інститут.

ДОВIДКА «Дня»

Станіслав Пилипович Людкевич (24.01.1879, м. Ярослав, тепер Польща — 10.09.1979, Львів, похований на Личаківському цвинтарі) — український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, музично-громадський діяч. Лауреат державної премії ім. Т. Шевченка. 1897 року закінчив гімназію, 1901-го — філософський факультет Львівського університету (відділі української та класичної філології). Композицію вивчав самостійно, в 1897 — 1899 рр. консультувався у М. Солтиса, слухав лекції з музично-теоретичних дисциплін у Львівській консерваторії. 1906 — 1908 рр. доповнював музичну освіту у Відні. З 1903 року працює у Львівському музичному інституті Лисенка. 1910—1915 роки є його директором. Із 1919 по 1973 роки — професор, завідувач кафедри історії, теорії та композиції у Львівській консерваторії ім. Лисенка. 1939 — 1941 роки — старший науковий співробітник Львівської філії Інституту фольклору Академії наук України. Людкевич — один із найвидатніших українських композиторів ХХ ст., у творчості якого поєднуються риси національного музичного стилю з особливостями пізньоромантичного стилю європейської музики. Композитор віддає перевагу суспільно-національним темам, вибираючи для музичної інтерпретації передусім тексти двох найбільших національних поетів — Т. Шевченка й І. Франка: кантата-симфонія «Кавказ», симфонічна поема «Мойсей», хорова симфонічна кантата «Заповіт», «Прикарпатська симфонія».