Вийшов новий альбом Мобі

Мобі (справжнє ім’я Річард Мелвілл Холл) мало схожий на поп-зірку. Очкарик-інтелектуал, заклопотаний політичними питаннями, послідовний вегетаріанець, нарешті, володар далеко не аполлоновської зовнішності. Проте його платівки розходяться краще за диски інших бойз-бендів. Вже пройшло чотирнадцять років з моменту виходу альбому Play, що підняв Мобі на TOP-вершини сучасної музики. Там він і перебуває, підносячись над чисельною зграєю музикантів, що метушиться у пошуках нового звучання, подібно до гігантського кита з книги свого далекого родича Германа Мелвілла.

Успіх Play був настільки серйозним і значним, що від Мобі стали вимагати неможливого. Ну, скажімо, щороку новий Play, який довго розтаскували на саундтреки і рекламні ролики. Він став еталоном — і тут вже мусиш відповідати. Проте п’ятьма наступними альбомами Мобі швидше смакував успіх, аніж повторював його.

Цього разу він, схоже, вирішив, що час настав і викладатися треба на повну. Нова платівка Innocents вийшла після типової для музиканта нетривалої дворічної перерви, але демонструє переконливу форму і готовність до нових звершень, зазначено на muz-tv.ru. Цілком усвідомлені аналогії з тим самим Play тут виглядають абсолютно виправданими.

На Innocents легко поєднуються мелодії, драматургія і помірний комерційний розрахунок. Усіма цими категоріями Мобі незмінно вправно маніпулює, не стаючи при цьому ані нудним, ані попсовим. Незважаючи на ретельно підкреслену самодостатність, цього разу Мобі запросив надійного продюсера, що фактично гарантує успіх запису. У колишніх працедавцях у Марка «Спайка» Стента — нинішнього творчого партнера Мобі — Мадонна, Бйорк, U2, Massive Attack і Muse. Ймовірно, саме він і наполіг на участі збірної команди різнопланових вокалістів. Покликали Уейна Койна (The Flaming Lips), колишнього учасника Queens Of The Stone Age Марка Ланегана, співачку Скайлар Грей — і це ще не всі учасники процесу.

Матеріал було записано лише за декілька місяців, але результат, отриманий у невеличкій студії Мобі в Лос-Анджелесі, вийшов не за витратами (в усякому разі — видимими) переконливим. Дванадцять треків, з яких складається Innocents, зачаровують, милують слух, інтригують. Наприклад, який з них стане лейтмотивом для нового блокбастеру чи серіалу, або який семпл з альбому випливе в новому суперреміксі модного ді-джея?

Незважаючи на те, що вся ця метушня однозначно свідчить про черговий успіх автора, мабуть, це не головне. Напевно, ніколи раніше Мобі, який точно знає секрет створення хіта, так вправно не відправляв слухача в подорож, яку він, слухач, проходить на одному диханні.

Пірнувши на інструменталі Everything That Rises, який відкриває альбом, і захоплено видихнувши, непомітно для себе вже підтягуєш хороводно-філософській The Perfect Life (чимось схожа на патетику Common People групи Pulp). Погойдавшись на теплих хвилях The Last Day, плавно причалюєш до Tell Me, а відштовхнувшись від неї, — до The Lonely Night, що ненадовго впускає слухача до маленького світу великого затворника Мобі.

Завершує альбом майже 10-хвилинна The Dogs. Всупереч усім нав’язуваним музіндустрією нормам і форматам фінал Мобі робить саме таким, який хоче саме він і його слухачі, — довгим, ясним, таким, що залишає надію на знайомство з новими країнами на планеті Мобі.