«Я працював протягом року»

Досі нерозкриті таємниці бахівської  «Арії з 30 варіаціями для клавіру або клавіцимбалу з двома мануалами»... і от знаменитий шедевр Йоганна Себастьяна Баха, відомий як «Гольдбергівські варіації», прозвучав у Національному будинку органної та камерної музики в авторському перекладенні для органа Мартіна Хейні (Швейцарія).

30 варіацій (насправді 32 — разом із двома викладеннями Арії-теми) — це 80 — 85 хвилин музики! Чи не наймасштабніший цикл в історії для солюючого інструменту. З часу його появи 275 років тому ніхто з наступників-колег не перевершив цей шедевр.  Монументальний клавірний твір Баха справедливо називають музичною енциклопедією доби бароко, адже Бах представив у своїх варіаціях усі стилі, що існували на той час. Поліфонія співіснує в циклі з гомофонним складом, а варіації — це вишукані мініатюри в італійському, німецькому, польському чи французькому стилі. Жанрова палітра циклу безмежна: навіть недосвідчений слухач почує канони, а також віртуозні токати, досконалі сонати й граціозні танці того часу. А ще — фугета, арієта, увертюра... Тут є навіть цитати популярних пісень: в «Арії»  Бах увічнив пісеньку «Коли ти був зі мною» (сарабанда на цю ж тему є в «Нотному зошиті Анни-Магдаліни Бах), а в кводлібіті (назва п’єси, що поєднує кілька тем, перекладається як «що завгодно») розвинув ліричний наспів «Я так довго не був з тобою» і танцювальний награш «Якби мати годувала мене м’ясом, а не горохом, я був би з тобою довше». Свій характер Бах виявив у цьому музичному жарті...

Щодо таємниць. Дехто з бахознавців вважає причиною певних неузгоджень у біографії композитора та історії його творів недостовірну інформацію, яку надав Й.Форкелю, першому біографу Й.С. Баха, його син Вільгельм Фрідеман. Тож друга назва  — «Гольдберг-варіації» — пов’язана з ім’ям юного віртуоза Йоганна Теофіла Гольдберга. Сучасники розповідали, ніби він міг грати на клавесині із зав’язаними очима, або ж по нотах, що стояли, як то кажуть, догори дригом! Дослідники творчості велетня усіх часів і народів й досі ламають списи щодо присвяти одного із масштабніших творів 14-річному музикантові. Хоч як би там було, а покровитель Йоганна Себастьяна Баха, граф  Кейзерлінг, який допоміг композиторові з працевлаштуванням при дворі та щедро винагородив композитора за його монументальну колискову від безсоння, поклавши 100 луїдорів у золотий кубок, такої посвяти чомусь не заслужив! Хоча саме на його замовлення Бах створив свою грандіозну «колискову». Кейзерлінг часто хворів, тому по ночах йому грав на клавесині Гольдберг — такі собі музичні ліки від безсоння. Досі не встановлено точні дати початку роботи над «варіаціями» та завершення й друку. Зафіксовано публікації 1741 та 1742 років.

Виступ швейцарського органіста Мартіна Хейні в Києві відбувся завдяки творчій співпраці голови ГО «Спілка музикантів України», заслуженої артистки України Ганни Нужі з Алексом Холодовим, президентом компанії  Колегіум «Артес лібераліс» (Швейцарія) та за підтримки дирекції Національного будинку органної та камерної музики України.

Без зайвої патетики зазначу: виконання цього твору можна кваліфікувати як героїчний вчинок. І справа тут не тільки в колосальному хронометражі безперервної гри. Адже лише досконале виконання музики Й.С.Баха можна вважати таким, що відбулося. Мартін Хейні вкотре довів велич і безмежжя бахівського всесвіту. Завдяки його органній версії «Гольдберг-варіації» набули повної звукової палітри. Здається,  Хейні не повторився у своїй тембральній драматургії жодного разу.

Усі барокові мелізми виграно з великим пієтетом, а віртуозні пасажі — з неймовірною легкістю! Архітектоніка вишуканих і довершених канонів зберегла всі закони строгої поліфонії, ліричні пісенні інтонації «виписано» ніжними пастельними фарбами, монументальні акорди розкрили могутнє звучання всіх органних труб, а танцювальні мотиви ніби вигравали всіма барвами веселки на сонці.

Мартін Хейні довів ще одне: орган київського Миколаївського костелу (НБОКМУ)  придатний для виконання на ньому музики «від Баха до сучасності».

СВОЇ ЕМОЦІЇ Я ПЕРЕВІРЯВ ЗА БАХОМ

Після концерту лауреат Конкурсу органістів ім. Й.С.Баха — Мартін Рейні — відповів на кілька запитань «Дня».

— Коли відбулася прем’єра вашої версії «Гольдбергівських варіацій»?

— У лютому 2017 року.

— Скільки тривала ваша робота?

— Я працював протягом року. Це — непросто. Треба було прожити цю музику, «пропустивши» її  через себе. Свої думки й емоції я «перевіряв» за Бахом.

— Мабуть, якби Йоганн Себастьян Бах хотів чути свій твір на органі, він написав би його для цього інструмента.

— Знаєте, Бах часто перекладав для органа свої твори, спершу написані для якогось одного інструмента (наприклад, для скрипки). Він переклав, до речі, вівальдівські концерти. А свій останній твір, «Мистецтво фуги», композитор взагалі написав без вказівки, на якому інструменті його треба виконувати. Я часто кажу, що якби не було Йоганна Себастьяна Баха, історія музики після 1750 року була б абсолютно іншою. Його вплив сягає усіх стилів і жанрів, аж до джазу. Баха обминути неможливо, всі шляхи розвитку йдуть через його творчість...

Краса й досконалість твору у виконанні Мартіна Хейні викликала асоціації з архітектурною перлиною Антоніо Гауді «Саграда Фамілія» (храм Святого Сімейства) у Барселоні. Обидва шедеври ніби спрямовані в майбутнє, вони не мають свого часу, їхнє життя — Вічність.

Концерт став подією, а для більшості аудиторії — відкриттям. У залі Миколаївського костелу були музиканти (органісти, піаністи), педагоги, меломани всіх вікових категорій. Овації, квіти, вигуки «Браво!». Вдячна публіка вітала артиста стоячи.