Європейське турне капели «Думка»

ФРАНЦУЗЬКИЙ МОТИВ

— За час гастролей ми дуже плідно попрацювали з трьома найкращими музичними колективами — Національними оркестрами Франції, Нідерландів і Симфонічним оркестром філармонії України. Другий раз поспіль «Думку» запрошують до Франції на престижний Міжнародний фестиваль музики. Він проходить уже 36-й раз у Ля Шез-Дьє. Щороку його організатори намагаються робити програму різноманітною. Ті твори, які ми виконували, пов’язані з величезними навантаженнями для співаків — такою насиченою була наша афіша. Ми виконували а капела класичну і сучасну українську музику — це твори православної духовної музики та світські твори. Потім «Всенощну» Рахманінова, яка дуже популярна в Європі. Із симфонічним оркестром Національної філармонії України (диригент Микола Дядюра) ми виконали «Реквієм» Дворжака, соло — Валентин Пивоваров, Світлана Добронравова, Людмила Юрченко, Олександр Дяченко (прем’єри Київської опери). Крім цього, ми виступали з Французьким національним оркестром, підготувавши спеціально для фестивалю «Реквієм» Сен- Санса. Сподіваюся, що з цим твором ми незабаром познайомимо й українських слухачів. На прохання організаторів ми виконували дев’яту Симфонію Бетховена, яка є однією з візиток «Думки».

АМСТЕРДАМСЬКІ ВРАЖЕННЯ

Після закінчення фестивалю у Франції капела переїхала до Голландії. За словами Савчука, кульмінацією музичної подорожі «Думки» стало виконання восьмої Симфонії Густава Малера.

— Не кожна країна може виконати цей справді епохальний твір, — продовжує Євген Герасимович. — В партитурі Малер написав, що ця симфонія написана для тисячі виконавців, соло повинні виконувати восьмеро співаків. В Амстердамі так і було. Наша капела забезпечувала всю хорову частину твору. Оскільки за задумом автора потрібно два хори: великий дорослий і дитячий, то ми збільшили «Думку», запросивши взяти участь у спільному проекті своїх колег з Українського радіо. А хор хлопчиків складався з трьох колективів (два з Дрездена й один з Амстердама). Соло виконували найкращі співаки, які представляли різні вокальні школи світу. Диригував Національним симфонічним оркестром Нідерландів знаменитий маестро Хартмут Ганхен. Зал «Концертгебау» два дні був переповнений. Це унікальний зал за своєю репутацією, за вагою в Європі, за акустичними можливостями. Його побудовано ще в 1895 році спеціально як будинок для проведення концертів. Виступати на такому сценічному майданчику дуже відповідально. Коли прозвучав останній акорд, більше 15 хвилин звучали овації. Багато наших артистів признавалися, що самі були дуже схвильовані — вперше вони брали участь у такій роботі, і настільки могутньо, в усій красі прозвучала ця симфонія.

Але тут я перериваю маестро, нагадавши йому, що рiк тому Національний симфонічний оркестр України під керівництвом Володимира Сіренка ознайомив наших меломанів із «Малерівським циклом», виконавши всі симфонії композитора. У тому проекті брала участь і «Думка», презентувавши восьму Симфонію композитора.

— У Києві було трохи урізане дійство, виходячи з обставин і тих умов, які були, — пояснює Є. Савчук. — Адже у нас навіть немає приміщення, де можна було розмістити всіх музикантів і співаків. Замість восьми солістів співали четверо артистів, розподіливши партії між собою. Це призвело до певних втрат. У другій частині симфонії, за задумом Малера, потрібне звучання партій із залу, а не зі сцени. Сьогодні, порівнюючи два концерти, я розумію, що в Амстердамі це було на кілька порядків вище. Володимир Сіренко — чудовий, тонкий музикант, але у нас, на жаль, не було того найвищого класу солістів, які виступали в «Концертгебау». Перед виступом у Голландії було виконано величезну попередню роботу. Ще в червні до Києва приїжджав асистент Національного оркестру Нідерландів Олівер Відер. Цей прекрасний диригент стажувався в Маріїнському театрі. Він знає російську мову і тому нам не був потрібен перекладач. Пан Відер на репетиціях розставив акценти та виставив ті позиції, які були потрібні нам вже на концерті в Амстердамі. Він залишився задоволений спільною роботою, що допомогло швидше пристосуватися до залу «Концертгебау». Слід відмітити, як професійно працювали всі учасники. Особливо вражає, як точно і злагоджено репетирували діти (150 чоловік). У перерві вони звичайнісінькі німецькі та голландські хлопчиська, а на сцені, немов дорослі, — настільки відповідально ставилися до поставлених перед хористами завдань.

Повинен відмітити, що диригент Хартмут Ганхен — приголомшуючий музикант. Він 16 років керував двома знаменитими колективами: Національним симфонічним оркестром Нідерландів і оркестром Опери в Амстердамі. Виконання восьмої симфонії стало його прощанням із Національним нідерландським симфонічним оркестром, і свою подальшу долю він зв’язував тільки з Оперою. До речі, Нідерландський оркестр — унікальний колектив. Із ним працював і сам композитор. В Амстердамі шанують австрійського маестро, проводяться Малерівські фестивалі, присвячені йому.

НІМЕЦЬКО-ГОЛЛАНДСЬКІ МЕЛОДІЇ

У Дрездені малерівська восьма Симфонія виконувалася практично в тому ж складі, що і в Голландії, тільки замість Хору хлопчиків із Амстердама виступали німецькі діти. Я маю великий досвід, але повинен признатися, що був зачарований чудовим звучанням голосів дитячого хору. Ми виступали у величезному соборі «Церква Христа», побудованому в стилі бароко. У ньому вміщується три тисячі людей. У Західній Європі дуже часто класичні твори звучать у діючих храмах. Повірте, це додає музиці абсолютно іншого забарвлення. Наш концерт був присвячений збору коштів для відбудування Дрезденської опери після повені. Коли ми приїхали до міста, то вулиці вже були приведені в порядок і явних слідів недавньої катастрофи не було видно. Величезна біда об’єднала всіх європейців. Було дано благодійницький концерт, проведений на площі, і його транслювали провідні телеканали різних країн світу. А виконання восьмої симфонії Малера стало найбільш масштабною акцією. Квитки, незважаючи на дорожнечу, продали ще за місяць до концерту, та й то всі бажаючі не змогли потрапити на нього. Дуже приємно, що відгуки слухачів і критиків були захопленими. Один із рецензентів навіть назвав «Думку» «представниками музичної дипломатії».

Після концерту в Дрездені капела знову повернулася до Амстердама. Я дуже боявся. Вокалісти втомилися (більше місяця на гастролях), а перед ними нове випробування — спів а капела. У залі «Концертгибао» ми стали першими виконавцями а капельної програми. Той концерт став знаковим в історії нашого колективу. Адже співати без музичного супроводу надзвичайно важко. У першому відділенні ми виконували рахманіновську «Всенощну», а у другій частині програми українську музику. Це обробки народних пісень Козака і Яциневича, твори Станковича, Зубицького, Ракова, Леонтовича. Слухачі дуже добре прийняли концерт. Багато хто вперше ознайомився з українською музикою. Я як хормейстер і людина, яка вже посивіла на цьому терні, сам отримав величезне задоволення і на все життя запам’ятаю ту атмосферу, яка панувала в залі.

За словами Є. Савчука, ці гастролі стали серйозним випробуванням для капели. Крім того, що доводилося виконувати різноманітні програми, що вимагає майстерності співаків, гастролі були важкими через переїзди. Обслуговували «Думку» київські автомобілісти, а який ненав’язливий у нас сервіс, знають усі. Тому були поломки автобусів і виснажливі переїзди. Хоча до зарубіжних представників організаторів гастролей немає претензій. Колектив було поселено в комфортабельних готелях або бунгало з усім набором послуг, необхідним для життя і відпочинку. Але через брак коштів капела не могла собі дозволити взяти перекладачів. Спілкувалися англійською або вдавалися до допомоги словників. Не зміг колектив собі дозволити запросити і знімальну телегрупу. Тому про тріумф «Думки» можна судити з любительського відео, зробленого самими артистами та захопленими рецензіями зарубіжних ЗМІ. Про гастролі хористам будуть нагадувати яскраві афіші, буклети та фотографії.

КИЇВСЬКІ СЮРПРИЗИ

У Європі капелу «Думка» добре знають, цінують. Не встигли повернутися додому, а їм вже надiслали кілька пропозицій приїхати з виступами в наступному році. Але зарубіжні слухачі хороші, але і про українську публіку не можна забувати. Нині колектив готує Різдвяний проект на базі філармонії. Для Києва він стане сюрпризом. За багаторічну історію капели хористам доводилося виконувати різну музику. Ось і вирішив Євген Савчук зробити програму «Хори з опер, оперет і мюзиклів зарубіжних композиторів». Прозвучать твори Верді, Генделя, Бізе, Бородіна, Маскані, Штрауса, Роджера, Гершвіна. Зараз ведуться переговори з естрадним співаком Олександром Пономарьовим, якому запропоновано взяти участь у цьому проекті.

У січні «Думка» презентує «Дзвони» Сергія Рахманінова. Спочатку її почують українські меломани, а потім датчани. Капелу запросили на фестиваль традиційної та модерної музики. Розпочалися репетиції творів Чеслава Грабовського. До речі, сам композитор буде на концерті в Данії диригувати. Іноземний імпресаріо просить «Думку» виконати «Хорову фантазію» Бетховена, взяти участь в програмі, де прозвучать пісні, дуети та хори з вердієвської опери «Аїда». Наші хористи будуть гостями фестивалю вже четвертий рік поспіль. А ось на Схід, до найближчих сусідів, їхні маршрути не прокладаються. Завершується Рік України в Росії, але «Думка» чомусь відсутня в числі виступаючих. Чому? За яким критерієм відбираються учасники?

«ТЕНОРИ ВИМИРАЮТЬ, ЯК МАМОНТИ»

Щоб колектив був високопрофесійним, потрібен щоденний тренінг, вважає Євген Герасимович. У капелі залізна дисципліна, репетиції п’ять разів на тиждень, крім суботи та неділі. Проходить і ротація вокалістів, що дозволяє влити свіжу кров у «Думку». Це конкурс-прослуховування. Бажаючих працювати в капелі дуже багато. Хоч були різні періоди в історії колективу. Нині канули в літу ті часи, коли співаки розбігалися світ за очі, шукаючи кращої долі, виїжджали за кордон. Кілька чоловік нині в Америці, виступають по церквах, скаржаться, що їм обіцяли золоті гори, а на практиці заїжджий проповідник обдурив, платить гроші, на які ледве кінці з кінцями звести можна. Просяться назад...

За словами Савчука, величезна проблема, коли доводиться відправляти на пенсію колег. Особливо важко розлучатися з тими, хто практично все своє творче життя працював у «Думці».

— Є і локальні проблеми, признається Євген Герасимович. — Завжди в дефіциті в опері та хорах були тенори. Є навіть жарт, що «тенори вимирають, як мамонти». Не секрет, що з віком голоси сідають, втрачають свою красу і силу. Впливає і фізіологічний момент. Поки жінки в дітородному періоді — вони прекрасні співачки. На сцені не можна працювати до фізичної немочі. За трудовим законодавством ми не можемо звільнити співака, якщо він не досяг пенсійного віку. Адже у кожного артиста свій власний термін творчої потенції. Раніше укладали з кожним співаком контракт, а тепер Верховна Рада таку форму відмінила, і, як за радянських часів, доводиться чекати, поки артист сам піде. У нас сьогодні тенорова група одна з найкращих. А з басами просто біда, особливо з центральним та нижнім регістрами. Нам потрібні розумні, вдумливі музиканти, а не співаки, які можуть голосно гарчати. Потрібно вміти об’ємний звук підкласти в цілий акорд хору. Таких вокалістів небагато — один-два. Нині капела складається з 68 чоловік. Дуже важливо в ансамблевому співі, щоб кожен був у гарній фізичній і вокальній формі. Голос — інструмент крихкий, його потрібно підтримувати. Здається, що в хорі можна схитрувати — не помітять, якщо ти не виконуєш соло, але ми робимо регулярні перевірки співаків. Наприклад, перед виконанням «Реквієму» Дворжака і восьмої Симфонії Малера кожний вокаліст співав свою партію і здав, як на екзамені, свою частину музичного матеріалу. У нас є викладач по вокалу, який допомагає артистам підготувати нову партію чи ввести новака в репертуар капели, домагаючись, щоб його голос гармонійно звучав у хорі.

Є у керівника «Думки» мрія виконати Третю Симфонію Євгена Станковича на вірші Павла Тичини «Я стверджуюсь». «Думка» була першим колективом, який ознайомив слухачів з цим твором. Резонанс був дуже великим. Потім її переспівали практично всі професійні хори. А сьогодні симфонія незаслужено забута. На погляд Євгена Савчука, це не тільки один із найкращих творів композитора, він є досягненням сучасної української музики. Капела має намір симфонію оновити. Над новою редакцією нині працює Є. Станкович.

У «Думки» різноманітний і унікальний репертуар, а записів не так багато. У найближчих планах — запис церковної музики, що виконується а капела. За кордоном продаються їхні альбоми «Всенощної» Рахманінова, «Літургія» Чайковського. А в Україні академічна музика не є пріоритетною, і її рідко записують. Хормейстер із болем говорить, скільки прекрасної музики не зафіксовано на плівку.

— Наприклад, кантата Лесі Дичко «Червона калина», написана на старовинні народні вірші, — шедевр української музики, — говорить Савчук. — Біда, що на телебаченні практично немає передач про класичну музику, дуже рідко транслюються концерти академічних колективів. Екрани та радіоефіри заполонила третьосортна попса. Суцільне шоу, а де передачі, що розповідають про видатних композиторів, поетів, майстрів сцени? На УТ-1 канал «Культура» просто загубився у сітці мовлення: кілька годин у денний час. Таке враження, що зроблено це для «галочки», а чиновники навіть не розуміють, що такі передачі дуже потрібні.

Минулого року «Думка» виступала у Варшаві разом із Національним симфонічним оркестром під керівництвом В. Сіренка, виконали «Слово о полку Ігоревім» Станковича. Після концерту до нас підійшов імпресаріо і запропонував записати сингл для фільму «Куди йдеш» Єжи Кавалеровича. Ми цю роботу зробили за день. Вийшло вдало. Одночасно з виходом на екрани стрічки випустили альбом і компакт-диски з нашим записом. Коли картину презентували в Україні на фестивалі «Молодість», то організатори детально розповіли про постановника, відзначивши навіть таку деталь, що родичі Кавалеровича живуть на Івано-Франківщині, а про те, що в музичному оформленні картини брала участь українська капела «Думка», чомусь забули. Ось вам і ставлення до своїх. Зовсім інший підхід у поляків. Їх тішить, що голлівудський кінопродукт створений у їхній країні, що в ньому брали участь польські майстри. Нас попросили зробити повторний запис у концертному виконанні. Він відбудеться на Вроцлавському фестивалі, який пройде наступного вересня.

Сьогодні капела «Думка» працює інтенсивно, має гарну репутацію у світі. У нас команда високопрофесійних однодумців. Ставлячи високі творчі завдання, ми обов’язково досягнемо мети.