Жіноча стихія — у камені

Реалізм у виконанні Корчового — це об’єктивне зображення людини, він посилається на добру академічну школу і власні спостереження за натурою, але водночас йому властиве дещо ідеалізоване, піднесене сприйняття людської краси. І справді, коли розглядаєш його скульптури, одразу згадуєш про людину золотого віку — втілення ідеалу краси. Закоханий у природу і античні міфи, митець створив свою особисту «ойкумену», і заселив цю землю власними персонажами — переважно гарними жінками.

Скульптури майстра, особливо його жіночі образи, мають могутнє емоційне наповнення. Ці риси авторського стилю Василя Корчового особливо помітні в таких творах, як «Аврора», «Дана», «Прія», «Купальниця», «Виноград». Скульптор немов протиставляє однобокій сірій буденності чудовий світ пластики, що оспівує красу, шляхетність, гідність та досконалі форми жіночого тіла.

Корчовий зображує не лише якісь зовнішні прикмети краси людського тіла, він прагне значно більшого — пробудити в глядачах цікавість до одвічних, прихованих законів природної гармонії, та зв’язків цих законів із людським життям.

Митець народився в селі Божиківці на Хмельниччині. Він розповідає, що успадкував свої творчі нахили від діда Олександра «який займався різьбярством, грав на різних музичних інструментах і був майстром на всі руки». Василь записався до шкільного гуртка різьблення та випалювання по дереву. Проте відсутність серйозного досвіду навчання законам композиції, малюнку, живопису відчутно заважали Василю під час вступних іспитів до Київського художнього інституту. Тільки завдячуючи наполегливості він зміг скласти іспити лише з другої спроби. Однак свій шанс використовував, придивлявся до робіт своїх колег, враховував їхні вдачі та помилки, робив власні висновки, працюючи багато і вперто, опановуючи техніку і матеріали. Ще й досі він відчуває велику вдячність до своїх викладачів скульптури — Макогона та Вронского...

Після блискучого захисту диплому В.Корчовий досить часто звертається до жанру портрету, створюючи «Томаса Оліву», «Жіночий портрет», «Портрет Замотаєва» тощо.

Монументальну скульптуру також не залишив без уваги Василь Корчовий, перше замовлення він отримав після вступу до Національної спілки художників України, це був пам’ятник солдатам, загиблим у роки Другої світової війни. А дещо пізніше обдарований київський скульптор мав дуже відповідальне і складне замовлення для Національної філармонії України (саме цей витвір можна вважати найкращим зразком таланту Корчового-монументаліста), орієнтуючись на неперевершені зразки античності, він виконав у мармурі постаті Орфея та Еврідіки для центральних сходів у фойє філармонії і невеличку фігурку Амура для фонтану.

У виконанні Василя Корчового герої грецької міфології постають перед глядачем у сяйві ідеальної краси, майстер створює досконалі пропорції і використовує традиційні прийоми: «рухливу статику», хіазм та три-четвертний поворот голів, глибоку проробку загальних форм, а також дрібних складок і локонів волосся. Навіть блакитні прожилки мармуру лише «грають» на образ, додаючи ефектного кольорового доповнення до білосніжних постатей Орфея та Еврідіки.

Своїм головним вчителем та наставником митець вважає саму природу, тому і неперевершеність жіночої краси сприймаються ним на стихійному рівні.