2016-й переживуть не всі

Не кожен діалог наближає порозуміння. А надто, коли одна зі сторін має на меті використати іншу. На жаль, саме до таких висновків підштовхують підсумки круглого столу», що відбувся днями у центральному офісі «Укрпошти» за участю представників медіаспільноти та керівництва державного підприємства поштового зв’язку. Організатори зустрічі мали на меті обговорити суттєве підвищення з наступного року тарифів на доставку преси, проти якого виступили журналісти та видавці. Однак, як з’ясувалося, обговорювати власне не було що — нові тарифи Міністерство інфраструктури України затвердило ще наприкінці серпня й переглядати їх ніхто навіть не збирався. «Навіщо ж вони нас тут зібрали? — замислились, мабуть, представники друкованих видань. — Чи не для того, щоб легітимізувати вже прийняте рішення?» Вочевидь, ці здогадки були не безпідставними. До слова, серед учасників круглого навіть не було представника міністерства, яке власне й визначає тарифи. Зрештою кількагодинна вкрай емоційна, сповнена взаємними звинуваченнями дискусія звелася до обговорення... підсумкового прес-релізу.

Найбільше видавців обурило не саме підвищення вартості доставки (такий крок був цілком передбачуваним), а непрозора процедура формування нових цін й форма в якій про них було оголошено. Так в обґрунтуванні до наказу медіаексперти знайшли чимало викривлень і маніпуляцій. Зокрема, Мінінфраструктури стверджувало, що рівень тарифів зросте «у середньому на 56,1%». Водночас член ради директорів Української асоціації видавців періодичної преси Сергій Чернявський та медіаексперт Сергій Охріменко у статті для «Телекритики» порахували, що ця цифра, м’яко кажучи, не відповідає дійсності — насправді, для більшості видань тарифи зростуть у діапазоні від 72,4% до 121,2%. Під час круглого столу керівництво «Укрпошти» змушене було визнати необ’єктивність оприлюднених раніше розрахунків.

Слід відзначити що, якщо у попередні роки тарифи піднімали в однаковій пропорції для всіх, то цього разу передусім постраждають «товсті» видання. Крім того, у відсотковому вимірі зростання вартості доставки буде більш відчутним для районних, міських та обласних газет. Так, якщо доставка національної газети на 12 шпальт формату А3 подорожчає на 66% (26 коп.), то для аналогічної за форматом районної газети ціна доставки зросте на 88% (21 коп.) Присутні на заході представники регіональних ЗМІ припустили, що деякі місцеві видання внаслідок новацій у ціновій політиці «Укрпошти» можуть взагалі припинити своє існування.

Виникає великий сумнів з приводу того, чи намагався хтось з авторів нових тарифів об’єктивно проаналізувати їхній вплив на ринок періодичної преси загалом. Вже зараз можна констатувати, що більшість видань змушені були суттєво підвищити вартість передплати на наступний рік. Окрім доставки значну роль тут відіграло стрімке подорожчання паперу та інших виробничих ресурсів. В результаті експерти прогнозують падіння ринку підписки до 40% для щоденних газет. Невинне, здавалося б, прагнення державного підприємства поштового зв’язку підвищити рівень власної рентабельності може призвести до чергового, чи не найбільшого за останні два роки фіаско у сфері державної інформаційної політики.

Наслідки для самої «Укрпошти» також навряд чи будуть сприятливими. Скоріш за все, значна частина видань шукатиме альтернативні шляхи доставки. Крім підвищення тарифів спонукатимуть до цього й численні нарікання щодо якості надання послуг, зокрема щодо своєчасності доставки. Зрештою державний монополіст може позбутися свого статусу ще й на цій ділянці ринку перевезень. Такі зміни можна було б вважати «природними» і навіть позитивними з точки зору розвитку ринкової економіки в Україні, якби не одна обставина — у ролі жертви на вівтарі може опинитися значна частина вітчизняних газет та журналів. Передплата на наступний рік у розпалі й в уряду вже майже немає часу на те, щоб схаменутися і виправити ситуацію. Найгірше однак, що немає, здається, й бажання.