Альтернатива телевізійним ток-шоу:
у Харкові понад місяць діє дискусійний 3D-майданчик
«Гібрид гібридів» — так називає новий формат громадських дискусій, що запроваджено у Харкові, один з організаторів Віктор Гарбар. Разом із колегою та дружиною Наталею Зубар, що є співзасновником дискусійного клубу, вони обговорюють нові теми для полеміки у великій кімнаті своєї квартири, яку перетворили на редакцію та студію. Звідси керується легендарний сайт «Майдан», саме тут народилася ідея ефірів відео-наживо-онлайн-обговорень. По кімнаті, мов рівноправний автор, ходить красень кіт Панас. До речі, він надихнув хазяїв на появу славнозвісної «Партії котів» напередодні виборів 2012.
НОВІ ФОРМИ ДЛЯ НАРОДЖЕННЯ ІСТИНИ
Із 5 лютого 2013 року щовівторка о шостій вечора в культурному клубі «Інді» в тихому центрі Харкова починається трансляція інтерактивного дискусійного клубу, що триває дві з половиною години. Теми обговорень різноманітні і «гарячі». Спочатку аналізували питання освіти та прав людини, також активно обговорювалися мовні проблеми, йшлося в клубі і про правові аспекти спілкування в соціальних мережах. Із кожним разом коло учасників розширюється, а резонанс зростає. Наприклад, після дискусії про роль української мови було написано кілька статей, і досі йдуть дебати. Під час іншого обговорення було написано 95 коментарів у соцмережі.
11 березня відбулася вже шоста за рахунком подібна подія. Тему «Чи варто ЄС підписувати угоду про асоціацію, коли в Україні «бєзпрєдєл»?» було заявлено у Фейсбуці за п’ять днів до дебатів. Були запрошені близько восьми доповідачів — авторитетні експерти з питань євроінтеграції не тільки з Харкова, але й з Києва та Львова. Економіст-міжнародник Тарас Данько, директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров, політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач, член керівного комітету Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства Ярина Боренько та інші шановані фахівці вивели розмову на високий рівень. Водночас обговорення було жвавим та живим. Виглядало це так: орієнтовно два десятки глядачів та кілька спікерів спілкувалися в студії в Харкові, модератори дискусії з ноутбуками та камерами робили включення спікерів з інших міст та оголошували свіжі коментарі до події на «Фейсбуці», великий екран за їхніми спинами проектував онлайн доповіді. І все це напряму транслювалося по Youtube. Публічна дискусія виявилася захопливою та цікавою для її учасників, що є чи не найголовнішою умовою успіху.
«Ми досі не можемо придумати назву для цього формату, — говорить Наталка Зубар. — Це не просто круглий стіл і не просто телеміст. Це своєрідне 3D! Дискусія має три виміри в часі — обговорення йде до, водночас та після події — та займає три медіа-виміри, бо відбувається наживо, через відео та в соцмережах». Ще одним 3D-аспектом Наталія вважає трійцю організаторів події, а саме — Харківську правозахисну групу, культурний центр INDIE та організаторів сайту «Майдан».
Але, якими б новітніми не були медіа-технології, що використовують для громадської дискусії, вони є лише формою. Головним двигуном залишаються неординарні думки та цікаві точки зору в 3D-клубі. Бо, як стверджує Наталія Зубар, основний принцип обговорення — продемонструвати «весь спектр думок від категорично «за» до категорично «проти». Та ще — погляд на проблему збоку. Тому після закінчення трансляції відбувається подальша рефлексія щодо висловлених думок та ідей. Одним з головних надбань обговорення, крім пошуку істини, яка повинна народжуватись під час дискусії, організатори вважають новий досвід комунікації для всіх учасників.
ГРОМАДСЬКА ЖУРНАЛІСТИКА ЯК СПОСІБ ЖИТТЯ
Відкриті медіа-дискусії стали обличчям громадської журналістики, започаткованої ще 2000 року, коли було створено сайт «Майдан» — ця назва з’явилася задовго до помаранчевої революції, її впроваджували як символ протесту. Наталія Зубар розказує, що засновниками сайту були друзі та однодумці Гонгадзе. Це був офіційний сайт руху «Україна без Кучми».«Фактично це був форум, на який одразу прийшло багато людей. На форум ставили новини, і одразу обговорювали», — згадує вона.
Пізніше люди, які об’єдналися завдяки сайту, заснували громадську організацію з тією ж назвою. «Зараз в організацію входять до 28-ми людей, над сайтом працює орієнтовно сто учасників. Їх коло охоплює всю Україну та трохи закордон. Найбільші групи живуть в Києві та Харкові, є учасники в Тернополі, Донецькій області, Одесі, Херсоні, Львові. Також є двоє людей в Штатах і один в Канаді», — розповідає Віктор Гарбар. Багато років сайт існував на гроші учасників, активістів та симпатиків руху. В останні роки правозахисні та моніторингові проекти «Майдану» час від часу отримують гранти, але, за словами організаторів, ці гроші компенсують лише до тридцяти процентів від їх витрат.
Фізики за фахом та громадські журналісти за покликанням, Наталія та Віктор серед досягнень «Майдану» називають розсекречування незаконно засекречених документів — цей проект називався «Право на правду», і завдяки йому було відкрито багато фактів про призначення пенсії, виділення землі, викриті різні корупційні схеми. Саме «Майдан» розпочав рух проти «кнопкодавства» ще 15 березня 2011 року, коли було знято відео-ролик про депутатів-«піаністів». Сьогодні сайт «Майдан» зареєстровано як волонтерське ЗМІ. «Сенс громадянської журналістики «по-майданівськи» в тому, що люди пишуть про те, що самі роблять!» — пояснюють Наталія та Віктор. Головною метою вони вважають правдиве висвітлення подій, яке поширює досвід громадського спротиву та спонукає громадян до дій.
Початок та продовження теми в матеріалах:
