«Артек», «Артек»...

Відмінну передачу на «N кілометрі» («Інтер») створили Леся Гонта, Ганна Бенкендорф, Михайло Федоренко. Своєрідний репортаж про сьогоднішній день усім відомого табору «Артек». Це кажу вам я — юний піонер-артеківець, нехай і далеких років. Як у раю, на кримському сонечку ми шепотіли слова: «Тут воздух голубой, на берегу шумит прибой. Кто тут бывал — запомнит тот навек...» Я запам’ятав, як виходили ми в море на двох катерах: «Павлик Морозов» і «Артек». Як зустрічали схід світила на Аюдагу. Як усі разом співали піонерських пісень...

Початок нинішнього репортажу ошелешує виконанням у таборі відомого і навіть класичного піонерського гімну. Однак у перекладі: «Злиньте вогнями, синії ночі, ми — піонери, діти робочих. Близиться ера світлих годов, клич піонерів — завжди будь готов!» (Так перекладено. — Ю. І. ). Усе переплуталося і переплелося в часі, мові та місці кримського куточка для дітей і підлітків. Який же сьогодні день надворі в «Артеку»?

Начальство розмірковує і мріє про те, скільки мільйонів коштів у нових умовах потрібно табору, щоб остаточно бути престижним. Зовсім не діти робітників, а чада багатих купують сюди путівки. Однак приїжджають і за «безкоштовними» путівками обдаровані діти. З ким вони товаришують? Колишній міжнародний піонертабір уже не збирає «дітей різних народів» — до найекзотичніших і далеких, а поповнюється дітворою за рахунок двох сусідніх слов’янських країн. Були б дитячі ліжка заповнені та робочі місця вихователів, персоналу зайняті. Тут, як і раніше, повітря блакитне і дітей добре навчають у різноманітних гуртках танцювати, майструвати, ходити в походи. Приїжджають артисти, космонавти, влаштовують кінофестиваль...

Але якась неприродність і перевернутість з’явилася в таборі під Аюдагом, в його блакитному повітрі. Ось бажає щось дітям колишня піонерка-артеківка. Ось зачитується вожатим надіслане ракетою із 60-х років послання новому поколінню. Про що воно? Що вам бажають?

Однак як же не зняли лінійку?! Це коли ми всі завмирали і дзвінкий голос проголошував: «У боротьбі за справу Леніна-Сталіна будьте напоготові!» — «Завжди напоготові!» — у відповідь гриміло.

До чого ми готові сьогодні?

Колишні піонервожаті давно вже стали бізнесменами, народними депутатами, банкірами та працівниками адміністрацій. Вони завжди були напоготові.

Колишні піонери — звичайний народ, майже або вже пенсіонери.

Нинішні піонери-артеківці... До чого вони повинні бути готові? Куди їх кличе сурма? Боротьбі за яку справу вони присвятять свої життя? За яку віру й ідеологію підуть під гуркіт барабанів?..

Найкращі кадри репортажу такі. Іде по алейці артеківського парку юрба дітлахів. Попереду йде дуже симпатичний жвавий хлопчисько-заспівувач або заводій. Він дзвінко вигукує — ні, не слова-скоромовку, звуки: — «Тирди-вача-муча!..» І всі підхоплюють маршовим хором: «Тирди-вача-муча! Тирди-вача-муча!..»

Будьте напоготові!