Бесланський Армагедон
Трагедія в Північній Осетії, як і раніше, залишається в центрі уваги світової й української громадськості, а отже, й телебачення. У «Документі» («1+1»), який, за визнанням Юрія Макарова, раніше планували тематично орієнтувати на події 11 вересня 2001 року в Америці, показали документальну стрічку «Свідчення очевидця», до якої ввійшли матеріали, відзняті телегрупою «1+1», що працювала на місці подій у Беслані. Потім експерти програми — відомий російський публіцист Яків Кротов і два політологи — німецький (Александер Рар) і український (Дмитро Видрін) — обговорювали побачене та пропонували своє бачення проблеми. Настав час аналізу, узагальнень і висновків, оцінок і прогнозів. Утім, прогнози одразу ж після своєї появи відстали від життя, а точніше, від оголошеної президентом Росії Володимиром Путіним політичної реформи.
Минулий тиждень мені довелося провести в Росії — в Москві та в Сибіру, прочитати те, що написали про трагедію столичні журналісти, і поспілкуватися з колегами з Іркутська, Красноярська, Абакана, Новокузнецька. І навіть після всього почутого, прочитаного та побаченого в українському «Свідченні очевидця» було те, про що не можна, очевидно, говорити російським журналістам: про конкретні претензії до «Альфи», про спалах ненависті осетинів до інгушів та прагнення помсти, яке навряд чи втихне, навіть якщо горе коли-небудь притупиться. Але в іншому позиція російських ЗМІ ширша. Для нас те, що трапилося в Беслані, — маніфест світового тероризму, мета якого — панування над усіма. За тим, що відбувається останнім часом в Іраку або в Росії, вже зрозуміло, якими методами це панування передбачається завоювати. Для нас північноосетинська трагедія — прояв глобального інтернаціонального процесу. Для росіян, крім усього, що хвилює нас, Беслан — вияв глибокої державної кризи, безсилля та безвідповідальності влади всіх рівнів. Після серії терактів, які приголомшили Росію, її громадяни дедалі виразніше формулюють свої претензії та вимоги по відношенню до системи державного управління. Заява Володимира Путіна про корумпованість силових відомств й інші причини, через які те, що трапилось, стало можливим, лише роздосадувало громадян великої та багатонаціональної країни. Від нього чекали не цього.
Єгор Чечеринда за численними розповідями очевидців і з того, чому сам був свідком, реконструював хронологію трагедії, зафіксувавши кожен її крок. Тепер можна відмотати плівку назад, тицьнути пальцем в екран і сказати: ось звідси мало бути по-іншому. Журналіст делікатно цього не робить, але й не умовчує про те, що думають учасники та свідки драми, — про можливі менш криваві варіанти розвитку подій. І про те, як обурила місцевих жителів брехня та бездіяльність влади — вона з самого початку знала, скільки заручників може бути в школі. А там витончені знущання терористів вбивали бранців не лише фізично. Терористи без кінця повторювали їм, що їхні життя нікого не хвилюють, що «там» їх уже поховали, якщо брешуть по телевізору про кількість заручників, якщо ніхто не пішов на переговори. Путін вирішив, що він не має про що розмовляти з убивцями дітей, хоча дітей ще можна було спробувати врятувати. У Північній Осетії цього також не забудуть. Особливо добре запам’ятали це ті, хто пройшов через безжалісну душогубку.
Цей факт не обійшли увагою й експерти «Документа» під час обговорення фільму «Свідчення очевидця». Яків Кротов, який вважає те, що трапилось, проявленим зіткненням добра та зла, впевнений, що причина всьому — обрив спілкування в суспільстві. З ним погодився український політолог Дмитро Видрін. На його думку, активізація міжнародного тероризму — наслідок зіткнення цивілізацій, яким стало тісно в сучасному світі, цивілізацій, які не знають і не розуміють одна одну. Сьогодні тероризм — це практично вчення, але про його ідеологію відомо непробачно мало, вважає політолог.
Те, що відбувається останнім часом, свідчить про появу нової форми — терору заради терору, коли заручники — не предмет торгу, а гарматне м’ясо в неоголошеній світовій війні, захід психологічного впливу. Після вибухів житлових будинків, бомб у метро, авіакатастроф і Беслана в Росії розуміють: виклик кинуто, потрібна адекватна відповідь. Якою буде ця відповідь, з огляду на всі складові процесу, припускати не береться ніхто.
