«Бути непомітним» і викликати довіру

Віктор ПОНЕДІЛКО, перший заступник голови Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення:

— Не має значення, хто буде ведучим теледебатів. Ведучому не слід грати першу роль: йому личить другий план, роль експерта-аналітика, організатора. Той, хто веде дебати, мусить бути не просто толерантним: він повинен не вип’ячувати себе і свій талант (адже всі журналісти за визначенням талановиті), а вміти заховатися в тінь того, кого він запросив на програму, аби показати особистість будь-якого кандидата.

Олександр ВИШНЯК, заступник директора соціологічної служби Національного інституту стратегічних досліджень:

— Головне — щоб ведучий володів матеріалом. Він має встановити рівні правила поведінки учасників дебатів; не бути упередженим; не перебивати тих, хто йому не подобається, і не підігравати іншим кандидатам; бути політично коректним. Йому потрібно поводитися так, щоб виникала суперечка між кандидатами, а не між одним з кандидатів та ведучим.

Володимир БУГРОВ, заступник декана філософського факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка:

— Перш за все, людина, яка буде вести передвиборні дискусії на ТБ, має розумітися на політиці, а не використовувати безглузді фрази, які не стосуються теми. По-друге, ведучий повинен бути достатньо жвавою людиною, аби глядачі зацікавилися претендентами. Потрібно, щоб він зміг «розкрутити» учасників дебатів на відвертість. Але водночас, йому варто бути доволі виваженою людиною. Нерідко трапляється, що ведучий сам починає говорити замість того, щоб надати можливість виступити й показати себе учасникам дебатів.

Одним із найкращих телевізійних ведучих, який міг би вести цьогорічні передвиборні теледебати, я вважаю Анатолія Борсюка. Він дуже помірковано й виважено веде свої програми й повною мірою надає можливість висловитись учасникам.

Микола ТОМЕНКО, голова комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації:

— Перш за все зауважу, що за будь-яких обставин теледебати, особливо у другому турі президентських виборів, відбудуться, адже це — пряма вимога Закону «Про вибори президента України». Центральна виборча комісія буде приймати спеціальне положення про порядок їх проведення. В зв’язку з цим статус і функції ведучого є надзвичайно важливими. Він повинен координувати дискусію в такий спосіб, щоб кандидати говорили про оцінку нинішньої ситуації, про свою програму, про стратегію і майбутні проекти для України, про свою команду, а не про своїх конкурентів, проблеми в своєму оточенні, в своїх сім’ях абощо.

Той, хто веде дебати, повинен працювати і на обох кандидатів, і на суспільство. Вважаю, що дебати повинні проводити журналісти, які мають досвід політичних дискусій і які вирізняються тим, що допомагають політикам, громадським діячам чи просто відомим людям репрезентувати себе, а не, скажімо, займаються дискредитацією тих чи інших людей.

У принципі, в українській політичній журналістиці достатньо тих, хто міг би вести дебати. Можливо, кожний телеканал запропонував би одного чи двох ведучих, кандидатури яких було б обговорено із претендентами на посаду президента або їхніми довіреними особами. Адже передусім вони повинні довіряти тим, хто буде вести дебати. Вважаю, що, наприклад, Іванна Коберник з телеканалу ICTV, Андрій Тичина з «1+1», Андрій Шевченко з «5 каналу» — достатньо професійні, аби кожен із них зміг виконати функції ведучого дебатів. Цей список імен можна продовжити.

Павло ФРОЛОВ, завідувач лабораторії психології, пропаганди та реклами Інституту соціальної і політичної психології:

— Вміння бути непомітним — ось основна риса ведучого теледебатів, якої бракує багатьом. Він не повинен привертати головну увагу глядача до себе. Йому варто ставити учасникам дебатів такі запитання, які б висвітлювали теми, проблемні для глядача, а не для політиків. Запитання повинні бути цікаві не тільки обізнаним особам, а й зрозумілі пересічному громадянину. Обов’язкова умова для ведучого — бути неупередженим, тримати нейтралітет і толерантно ставитись до обох учасників дебатів.

Мені важко говорити, хто би міг вести теледебати цього року. Кожному потенційному ведучому в нашій країні чогось не вистачає.

Олексій ГАРАНЬ, професор політології, директор Школи політичної аналітики при Національному університеті «Києво Могилянська академія»:

— По-перше, очевидно, що ця людина не має бути заангажованою тою чи іншою політичною силою. По-друге, ведучий повинен намагатися представити позиції різних кандидатів, зрозуміти їх, а не займатися самопозуванням.

Безумовно талановитою, на мою думку, людиною є В’ячеслав Піховшек. Проте він, як на мене, не може на даний момент виступати в ролі ведучого теледебатів, тому що заангажованість пана Піховшека очевидна.

Михайло РЕЗНИКОВИЧ, народний артист України, генеральний директор і художній керівник Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки:

— Думаю, ведучий має добре орієнтуватись у політичних та соціальних проблемах країни. Упевнений, що у нього має бути певний рівень культури. Якщо ведучий володіє вищеперерахованими якостями, тоді він може не тільки ставити запитання, але і направляти дискусію.

Ведучий у будь-якому випадку буде тенденційним. Одначе дуже важливо, щоб ця тенденційність була прихована, щоб вона не випирала, як пружина з дивану. Часто у телепередачах, особливо на «5 каналі», ведучі настільки тенденційні, що у телеглядачів виникає зворотна реакція. Має бути присутня певна міра балансу і гармонії.

На жаль, вибір журналістів, які могли б вести дебати, у нас невеликий. Надто уже багато у нас на телебаченні «дешевки» у всіх відношеннях. У такому випадку я можу назвати ім’я лише однієї людини, яка годиться на роль ведучого теледебатів — це В’ячеслав Піховшек.

Ольга БАЛАКИРЄВА, кандидат соціологічних наук, директор центру «Соціальний моніторинг»:

— Звичайно, ведучий теледебатів має бути впізнаваним, уже відомою глядачам людиною. Тоді є гарантія, що і політики до нього приходитимуть, і телевізійна аудиторія на нього адекватно реагуватиме. Однак це не основна якість ведучого. Головне — його політична незаангажованість і нейтральність, що викликатимуть довір’я як у політиків, так і у потенційного виборця. Крім усього іншого, йому слід говорити стисло і не бути багатослівним. Трапляється, що деякі наші ведучі політичних передач тільки починають висловлювати думку, а глядач уже шукає інший канал. Дуже важливо мати швидку реакцію і нестандартно мислити. Не останню роль грає наявність особистої і громадянської позиції. Якщо ведучий ставитиме лише ті запитання, які цікаві йому і не цікаві глядачеві, то передача не матиме успіху. Потрібно розуміти простих людей, знати, що б вони хотіли почути і на які запитання вони хотіли б отримати відповіді кандидатів у президенти. Відзначу також, що хто б не був ведучим теледебатів, він має говорити українською мовою. Це принципово важливо: адже політичні дебати орієнтовані на український політикум і на український електорат. Чесно кажучи, запитання про того, хто б міг стати ведучим передвиборних дебатів в Україні, виявилося для мене дещо складним. Я можу назвати кілька імен. Добре б з цією роллю впорався Дмитро Корчинський: його гра, уміння відчути співрозмовника і поставити нестандартне запитання — це ті якості, які б не зашкодили будь-якому ведучому теледебатів. Я б назвала також Ганну Безулик, адже у неї є досвід проведення дебатів і дуже хороша реакція, розуміння різних позицій. Я б назвала також Олександра Ткаченка. У свій час він вів політичну оглядову передачу «Післямова». Як дуже інтелігентна, тонка людина, що відчуває глядача, небагатомовна, точно уміє ставити запитання, він був би однією з цікавих і вдалих кандидатур. Я б назвала й Андрія Шевченка, який сьогодні працює на «5 каналі»: людина з чудовою ерудицією і підготовкою, що відчуває і глядача, і політика. Думаю, що будь-хто з названих мною людей зміг би успішно впоратися з цим завданням.

Віктор КОТИГОРЕНКО, учений секретар Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України:

— Журналіст, якому випаде вести передвиборні дебати, повинен любити свою професію більше, ніж самого себе.