«Битва екстрасенсів» чи змагання шарлатанів?
Якийсь прихований страх, невидиме боягузтво прокидається, коли дивишся «Битву екстрасенсів» на каналі СТБ. Одразу ж виникають змішані почуття. Як так відбувається? Секрет передачі — у людських історіях, долях. До речі, часто складних і трагічних випадках, які змусять замислитися та стрепенутися кожного. Проект зачіпає своєю щирістю. Адже дуже часто люди звертаються до екстрасенсів як до останньої інстанції. І саме їх слова можуть стати вирішальними. Але не забуваймо, що існує й інша сторона медалі — шарлатани. Телебачення — чудова реклама для псевдоекстрасенсів. Сьогодні загальнонаціональні канали просто переповнені цими інтерактивами з вирішеннями долі за 7 — 15 гривень за хвилину. І все це — через екран телебачення, за допомогою магічної кулі, брязкальця, використання вашого імені та ще будь-чого. Вам дадуть відповідь на будь-яке запитання.
Як зазначає доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки та психології Запорізького національного університету Наталія Шевченко, «подібні шоу більше потребують саме ті, хто не впевнений у собі, хто хоче привернути до себе увагу і видає бажане за дійсне. Таким людям тільки здається, що вони володіють якимись надприродними можливостями. Згідно із статистикою, лише 5% від усього населення Землі має екстраздібності.»
Можливо, часто екстрасенси є просто психологами? «Екстрасенси — це не психологи. Психологія тут ні до чого, — підкреслює Наталія Шевченко. — Дар або є, або його немає. Здібність полягає саме в тому, що людина може відчувати те, що не відчувають інші. Такі здібності, звичайно, існують. Яскравим доказом цьому є Вольф Мессінг. Він мав унікальний надприродний дар. Але є й багато випадків, у яких заведено говорити «інтуїція підказала». Проте це не екстрасенсорика.»
Екстрасенси завжди залишаються незрозумілими, химерними, просто іншими, тими, що вирізняються з-поміж нас. Наприклад, фіналістка 4-ї української «Битви» Дарина Суха, яка навчається в Запорізькому національному університеті. Виявляється, що бути екстрасенсом у реальному житті — не означає на кожному кроці передбачати майбутнє. Для цього потрібні величезні витрати енергії, яку потім дуже складно відновити. Дарина не допомагає власними силами навіть собі, бо не вважає це необхідним. Тому проблема студентства із «правильним» витяганням білета так і залишиться в мріях спудеїв. Нагадаю, що Дарина посіла друге місце у «Битві екстрасенсів». Вона розповіла нам про деякі особливості людини із надприродними можливостями: «Я ніколи не зцілюю, не діагностую. Я допомагаю тим людям, які стоять перед вибором. Я просто підказую їм якою дорогою краще йти. Будь-яке цілительство занадто відчутно впливає на життя людини. Не дарма нам розповідали про те, що багато хто з цілителів втрачав зір або просто помирав. Я своїх здібностей не боюсь, я їх дуже добре знаю, однак у повсякденному житті, зокрема, в навчанні, не використовую. Тут не потрібно бути екстрасенсом. Тут я вчусь, спілкуюсь із друзями. Навіть не знаю, яким чином мої здібності можуть допомогти при складанні іспитів.»
Із розмови з Дариною я також дізналась, що існують навіть школи для екстрасенсів. Не довго думаючи, я вирішила перевірити таку інформацію в інтернеті. Виявилося, що є школи, які пропонують експрес-курси типу «За 2 тижні — все і відразу». Дуже цікаво, яким чином за такий термін можна оволодіти надприродними здібностями?
«Міфологічний світогляд українців дуже схильний до того, щоб отримувати інформацію ненаукового характеру, а фантастичного, — зазначає Наталія Шевченко. — Обмеженість власних розумових здібностей штовхає людину до сприйняття інформації ненаукової, а псевдонаукової. Вітчизняна наука не може ані спростувати, ані довести яким чином екстрасенсами зчитується інформація. І саме це приваблює суспільство. Незнання породжує цікавість.»
На завершення — інформація для роздумів: після перегляду британського шоу «Psychic Challenge» (у якого «Битва екстрасенсів» і запозичила формат) 15% телеглядачів зізнались у тому, що почали вірити в екстрасенсів. Переконливий відсоток, чи не так. Але, 6% навпаки, впевнились в тому, що чудес не буває — тільки дуже добре відпрацьовані фокуси.
То на чиєму ж боці правда?
