«Частина мистецтва безконфліктного життя»
— Ваше телебачення — дуже молоде. Наскільки розвинена телевізійна мережа країни?
— Дійсно, перший чорно-білий телеканал (державний) почав свою трансляцію лише 5 січня 1976 року. Зараз у ПАР нараховується понад 14 млн. ліцензійних телеприймачів. Ми маємо найбільшу в Африці кількість телеглядачів — 17 мільйонів.
Сьогодні південноафриканську телемережу складають три загальнонаціональні канали, два платні телеканали, розраховані на глядачів усього континенту, державний канал. Трансляції на загальнонаціональних каналах ведуться одинадцятьма офіційними мовами ПАР і передаються по всій країні як наземними, так і супутниковими ретрансляторами. Зазначу, що ПАР — єдина країна світу, яка має 11 офіційних державних мов (коса, свазі, суто, педі, венда, африкаанс, зулу, ндебеле, тсвана, тсонга, англійська).
Більше половини всіх програм, що передаються по країні, готуються південноафриканськими телевізійниками. Місцеві програми доповнюються закордонними і програмами спільного виробництва, які координують спеціалізовані телестудії. Телеканал M-Net транслює новини бізнесу, фінансову інформацію, яку дивляться понад 1,5 млн. глядачів у 42 країнах Африки.
Теленовини передаються через 220 телеретрансляційних станцій з усіх куточків країни й з-за кордону репортерами Телевізійної Корпорації ПАР (SABC), які використовують найсучасніше телеобладнання. Гарячі новини з-за кордону передаються через супутникові ретранслятори. Щотижня на телеканалах виходить близько ста випусків новин всіма одинадцятьма офіційними мовами. Південноафриканські телеведучі — це «профі» найвищої кваліфікації. Багатьох запрошують працювати дикторами та телеведучими на всесвітньо відомі телекомпанії — такі як BBC, CNN та інші.
— То чим ваші диктори кращі за американських та європейських?
— Можливо, вимовою, що залишилась такою, як на початку 20 сторіччя. З географічних причин наша англійська мова більш правильна, класична. До того ж, наші диктори — дуже симпатичні.
— Як у вашій країні сприяють конкурентоспроможності телеіндустрії ПАР?
— Розвиток місцевої та загальнонаціональної телеіндустрії в ПАР — один з пріоритетних напрямків програми підтримки розвитку ЗМІ, якою опікується проект «Нові Напрямки». Ця програма визначає молодих талановитих кінематографістів і телерепортерів, підтримує їхні ініціативи. Згідно з цим проектом, телекомпанією M-Net була запроваджена спеціальна панафриканська премія за кращі здобутки у розвитку телебачення та кінематографа. Премією нагороджуються як окремі фахівці, так і цілі телекомпанії країн африканського континенту. Такі проекти сприяють популяризації та діяльності кіно- та телеіндустрії Африки, стимулюють розвиток і підвищують їх рівень міжнародної конкурентоспроможності. Важливу роль у цьому напрямку відіграє спеціальний відділ компанії M- Net Magic Works. 8% телеефірного часу займає реклама, яка фактично і фінансує роботу телеканалів.
— А чи існують такі програми, що роками не сходять з екранів?
— Щодня протягом двох годин декілька років поспіль демонструється найдовша і найулюбленіша в ПАР «мильна опера» — багатосерійний фільм «Еголі — місце, де живе Бог». У нас майже відсутні іноземні серіали. Хоча ми не маємо великих традицій кіноіндустрії, все одно обираємо свої серіали.
— Розкажіть, будь ласка, про найпопулярніші південноафриканські програми.
— Телебачення — це завжди клуб за інтересами і переважно залежить від віку глядачів, соціального стану, рівня освіти, особистих вподобань. А телебачення ПАР намагається догодити всім. Наприклад, телеканал M- Net має великий спектр розважальних програм, кінофільмів, спортивних передач, програм для дітей. Науково-освітні програми, подібні до «Діскавері», розповідають про досягнення суспільства в усіх галузях людської діяльності: географії, фізики, біології, охорони довкілля, математики. Своя аудиторія у літературних телестудій.
Є в ПАР і канал громадських послуг, по якому передаються спортивні та побутові програми.
Завжди великий рейтинг у молодіжних ток-шоу. Ці програми виглядають незвично для європейця. У нас дуже політично активна молодь. І якщо цю соціальну небайдужість помножити на південний темперамент, то можна віддалено уявити таке ток-шоу. Все відбувається дуже бурхливо, і юнаки не сидять на своїх місцях, як це прийнято на західному телебаченні. А теми бувають дуже серйозні. Наприклад, про СНІД, на який хворіє 13% мешканців країни, або про нелегальних мігрантів — їх близько 5 мільйонів при 42- мільйонному населенні країни.
— Може так трапитися, що один із каналів заради рейтингу покаже занадто «розкуту» передачу? Чи існують суспільні механізми, які захищають гідність та інші права телеглядачів?
— На відміну від країн Заходу, на екранах південноафриканського телебачення немає скандальних або непристойних програм. Звичайно, у країні існує кабельне платне телебачення, яке демонструє аморальні програми, призначені для обмеженого кола глядачів. Для загальної аудиторії трансляція таких програм заборонена законом, а діяльність такого телеринку суворо контролюється державними органами, Телевізійною Корпорацією ПАР і громадськістю.
Закон ПАР про ЗМІ однозначно забороняє трансляцію програм і телепередач, що принижують людську гідність і пропагують насильство, розпусту, расову дискримінацію. Одним з завдань телебачення ПАР є пропаганда демократичних цінностей сучасного суспільства. Важливо закликати аудиторію до расового примирення між різноманітними расовими і етнічними верствами південноафриканського суспільства, у недалекому минулому розділеного на два антагоністичні табори системою апартеїду.
— А як телебачення враховує інтерес «білих» і «чорних»? Адже не можна дозволити навіть натяку на неповагу до якоїсь нації у країні, де нещодавно існував апартеїд.
— Для етнічних груп, що компактно проживають на території ПАР, — індусів, португальців, італійців, євреїв — працює мережа каналів. Свої програми мають різноманітні релігійні общини, які законно діють у країні. Спеціальних програм, орієнтованих на «білих» або «чорних», не існує. Проте телебачення — складова частина великого мистецтва безконфліктного життя у багатонаціональній країні. Наше телебачення однаково задовольняє культурні та інформаційні потреби всіх верств нашого населення без будь-яких привілеїв.
Зараз ми не розділяємо наше суспільство за расовою ознакою тому, що ПАР стала домівкою для представників найрізноманітніших етнічних і расових груп. Африканці і малайзійці, європейці і араби, китайці і індуси, росіяни, а також українці — всі разом складають нашу веселкову країну.
Сьогодні наш народ, як і ви, українці, переживає складні часи політичних і соціально-економічних трансформацій, переходу від тоталітарної системи апартеїду до демократичного і вільноринкового суспільства. До речі, останнім часом усе частіше в ПАР, особливо в Кейптауні та Йоганнесбурзі, можна почути й українську мову, якою розмовляють південноафриканці — вихідці з України.
