Чатові вартових псів

Паралельно з інтернет-ЗМІ, які ми сьогодні вже можемо назвати традиційними для українського інформаційного простору, як-от інформаційні портали, інтернет-газети і журнали, в мережі з’являються нові види інформаційних ресурсів. Блоґ, або так званий електронний щоденник — це персональна або колективна сторінка, тематична або без тематичної акцентованості, яка постійно поновлюється її автором (або авторами). У блозі з’являється тільки та інформація (тексти, зображення, мультимедіа), яку там бажає бачити автор — будь-хто, хто має доступ в Інтернет. Одна з найсуттєвіших ознак блоґів — це можливість інших зареєстрованих користувачів коментувати той чи інший запис.

Популярний український блоґер, медіа-експерт і викладач Могилянської школи журналістики Максон Пуговський на своїй персональній сторінці http://blogobig.com в загальних рисах окреслює поняття блоґу: «Це літературно-публіцистичний жанр, а не просто сайт. Перш за все, блоґ — це авторський твір. Хоч би про що йшлося, автор висловлює власне ставлення і суб’єктивні думки з цього приводу», — пише він.

У коментарі «Дню» Максон зазначає:

— Зробити блоґ набагато простіше, ніж звичайний сайт. Тому завдяки блоґам кожен користувач iнтернету отримав «право голосу» і може опублікувати будь-яку інформацію, яка потенційна доступна усьому світові. Блоґери часто посилаються на записи в інших блоґах, тому важливе повідомлення, опубліковане навіть у маловідомому блозі, може швидко розійтися по блоґосфері. Блоґи — це персоналізований канал комунікації. Люди самі собі редактори й цензори, тому висловлюють те, що насправді думають. І в цьому криються негативні сторони блоґів — неточні й хибні твердження, швидкі висновки без перевірки фактів тощо.

Можливість вільно висловлюватися, знаходити однодумців, просувати себе, свої погляди і зробити з усього цього бізнес — це основні причини мегапопулярності блоґерства у світі. Минулого року журнал Forbes опублікував список найвідоміших блоґерів у світі. На першому місці — Маріо Лавандейра. Зміст його блоґу яскраво ілюструє інтереси американської інтернет-аудиторії: пише він про Голлівуд, зірок і плітки. На другому місці — блоґ, присвячений інтернет-продуктам web2.0 і компаніям, що працюють у цій сфері. Він був заснований 2005 року й на сьогодні приносить своєму власникові 240 тисяч доларів рекламних доходів на місяць. Є в цьому переліку, наприклад, блоґ кіномана, з яким консультуються продюсери напередодні зйомок фільму, адже те, що він напише про нове кіно у своєму блозі, може відчутно відобразитися на касових зборах фільму.

Згідно зі статистикою, озвученою під час одного з майстер-класів у рамках проекту «Журналістика цифрового майбутнього», українська блоґосфера нараховує близько 200 тис. персональних щоденників. Для порівняння, російська на сьогодні на мільйон більша. А в США, згідно з результатами опитування, що проводилося в рамках проекту Pew Internet & American Life Project, свій власний блоґ веде кожен 12-й американець, читацька аудиторія американської блоґосфери складає 57 млн. користувачів, а більше ніж половина блоґерів молодша за 30 років.

— В Україні стрімкий ріст блоґів почався тільки минулого року — відкрилося багато журналістських блоґів на сайтах ЗМІ; завели блоґи політики та зірки шоу-бізнесу; з’явилося кілька нових вітчизняних сервісів для ведення блоґів. Проте все ще мало тематичних блоґів, домінують персональні щоденники. За моїми підрахунками, українці створили понад 200 000 блоґів за допомогою 10 найпопулярніших у нас веб-сервісів для ведення блоґів на кшталт LiveJournal.com, LiveInternet.ru. Статистика минулих двох років підказує, що через рік ця кількість подвоїться до 400 000, — прогнозує Максон Пуговський.

Посилаючись на вищенаведену статистику, варто враховувати, що один користувач може мати не одну сторінку, окрім того, тільки 40% блоґів залишаються активними через три місяці після реєстрації. Таким чином, припускають, що в Україні насправді близько 40—50 тисяч блоґерів. Цікаво, що, згідно з підрахунками «Яндекса», жінок- блоґерів в Україні більше, ніж чоловіків.

Не тотальна, але все ж резонансна популярність блоґерства в Україні сприяла появі спеціалізованої «неконференції» «BlogCamp-2007», присвяченої новим медіа, соціальним мережам, громадянській журналістиці. У Київ 2007 року з’їхалося 300 учасників з України, Білорусі, Росії, Латвії, Казахстану, Узбекистану, Естонії, Польщі та США.

БЛОҐЕР=ЖУРНАЛІСТ?

Згідно зі згаданим вище американським дослідженням, основними темами електронних щоденників стають особисті враження — 37% , політика і події в житті суспільства — по 11%, решта — розваги, спорт, новини і релігія — по 5%.

— Блоґи можна поділити на дві частини. Переважна більшість блоґів — це персональні щоденники, які цікаві лише їхнім авторам та їхнім знайомим. Для інших — вони скоріше інформаційний шум. Друга частина — це тематичні блоґи, автори яких відстежують певну тематику, — класифікує блоґосферу Максон Пуговський. — Якщо це експерт вузької галузі, то він може подавати інформацію оперативніше та змістовніше за традиційні ЗМІ. Для фахівців тієї ж сфери цей блоґ буде цінним джерелом інформації. Автор такого блоґа здобуває не тільки репутацію, але й гроші від реклами на своєму сайті. Наприклад, місячна аудиторія найпопулярніших тематичних блоґів англійською мовою вимірюється мільйонами відвідувачів, відповідні й доходи. Проте в Україні занадто малий онлайн-ринок, щоб блоґер міг мати доходи від реклами хоча б на рівні середньої зарплатні.

Журналіст у блозі почувається як мінімум вільним. Тут він висловлюється з приводу того, що вважає важливим він, а не редакція, і так, як він вважає за потрібне. Професійний блоґ журналіста — це, як правило, хороше джерело новин ринку, корисної інформації, експертна база. Багато хто з журналістів, які ведуть блоґи, використовують їх як інструмент самопросування, професійного росту і розвитку своєї кар’єри, демонструючи свої журналістські здібності й обізнаність з приводу певних тем. Проте в мережі з’являються ті, хто може це зробити значно краще. Максон Пуговський у своєму блозі вдячно зазначає:

— Автор обирає тематику, на якій добре знається, наприклад, фондовий ринок чи комп’ютерні ігри. Блоґер пише про новини, сайти і події, що стосуються визначеної теми, наводить суб’єктивні міркування та висновки. Фахівець, який розробляє улюблену тему для чітко визначеної аудиторії, може подати змістовніший аналіз, аніж традиційні ЗМІ, та навіть вказати на помилки і неточності у тих самих ЗМІ. Якщо журналісти — «вартові пси демократії», то блоґери стають вартовими вартових псів.

То чи можуть нові вартові пси «перекрити повітря» першим? Чи вже достатньо вони для цього змужніли? Чи можуть блоґери дати фору журналістам традиційних ЗМІ?

— Журналістам не варто хвилюватися, ніби блоґи коли-небудь залишать їх без роботи, — заспокоює Максон. — Блоґ — це просто ще один вид медіа і одночасно — особливий жанр публіцистики. Будь-яке нове медіа посилює конкуренцію за увагу аудиторії, але не варто переоцінювати тиск на інші медіа з боку блоґів. Газетам і телебаченню варто побоюватися iнтернету в цілому, а не його окремих проявів, таких як блоґи.

P.S. У деяких країнах-«демократіях» блоґи стають єдиною можливістю вільно, без купюр, висловитися. Проте даремно дехто каже, що iнтернет — субстанція безконтрольна. Один епізод: у Росії, де інтернет-середовище доволі заполітизоване, було відкрито кримінальну справу проти блоґера — музиканта Савви Терентьєва за негативне висловлювання на адресу правоохоронних органів.