Чому до влади приходять диктатори?

Кінокартина живого класика світового кінематографа, італійського режисера Бернардо Бертолуччі «Конформіст» була створена 1970 року й затим визнана одним із найвпливовіших фільмів наступних десятиліть.

Загалом, у стрічці йдеться про те, що в разі, коли держава, в якій ти живеш, є злочинною, то й твоє життя за її правилами перетворюється на злочин.

Такою є ціна конформізму, що її змушений заплатити доктор Марчелло Клеричі, який отримує від фашистської влади наказ ліквідувати колегу-антифашиста. Виконуючи завдання, Марчелло усвідомлює дивовижну схожість державного насилля із сексуальним, жертвою якого він став у дитинстві.

Створення «Конформіста» збіглося із захопленням Бертолуччі вченням психоаналізу. І в основі сюжету стрічки, сказати б, лежить «едипівський сценарій» – чоловік прагне вбити іншого чоловіка, що той замінює для нього батька. Власне, режисер робить спробу мистецькими засобами дослідити механізми тоталітарної системи через проникнення до глибин психіки одного з її «ґвинтиків».

Сама ідея препарувати тоталітаризм із фрейдистської точки зору прийшла до Бертолуччі після студентських заворушень 1968 року, в яких він також брав діяльну участь. І, за його ж словами, головний урок тих подій для нього особисто полягав в усвідомленні бажання революції власне для себе. Бертолуччі каже: «Я хотів, щоби світ змінився для мене. Я знайшов у політичній революції особистісний вимір».

Таким чином, надхненний завданням відбити на екрані певний персональний зріз значимих історичних подій, майстер взявся екранізувати роман італійського письменника Альберто Моравіо, щоправда, попередивши того: «Щоби залишитися вірним вашій книзі, мені доведеться зрадити її». Зрештою, Моравіа фільм сподобався.

І «Конформіст» чи не краще за будь-який посібник із політології або психології може розповісти, може пояснити, а що ж таке конформізм і чому люди так легко дозволяють приходити до влади диктаторам з одверто садистичними нахилами.

Зрештою, цей фільм створив 29-літньому Бертолуччі, з чиїм творчим портретом можна буде ознайомитися в програмі, репутацію одного з провідних режисерів сучасності. «Чим я завше пишався, аж до рум’янцю на щоках, - згадує режисер, - то це тим, що і Френсіс Коппола, і Мартін Скорсезі, й Стівен Спілберґ говорили мені про «Конформіста», як про перший сучасний фільм, який вплинув на них».

Фільм Бертолуччі має далеко не лінійну структуру і став таким чином уповні новаторським для свого часу – не дарма ж ним так захоплювалися режисери так званого Нового Голлівуду. І ця стрічка вочевидь справила помітний вплив на розвиток світового кіна, зокрема, відкривши шлях до створення й утвердження нової кінодраматургії.

Сюжет картини конструйовано ніби за допомоги абсолютно неструктурованих флешбеків, що ґрунтуються на вільних асоціаціях, коли одні образи у свідомості персонажа спонтанно змінюються на інші. Насправді ж це не хаос, зверніть увагу – спогади головного героя засновані на тих образах, які пропливають перед ним за склом.

Власне, також за склом Бертолуччі лишає свого антигероя-конформіста в момент злочинної пасивності, змушуючи глядача бачити світ його очима. І це правдивий момент викличної та моторошної ідентифікації-попередження...