Чиє обличчя у нашого ТБ?

«Епіцентр» («1+1») від 21.05 , мов у дзеркалі, відобразив положення в осерді українських ЗМІ — телебаченні. Центральне питання: свобода слова, свобода об’єктивної інформації було відтіснено питанням мови. Можна подумати, що якби на всіх каналах говорили лише українською, то була б сама собою зрозуміла свобода слова та інформації. Сміх і гріх. Чи часто ви бачите на нашому телебаченні представників протилежної думки, іншого світогляду, іншої позиції, ніж у тих, хто нині при владі? Вже «одержавши перемогу», продовжують нав’язувати людям щогодини огиду й ненависть до лівої ідеї. Скажімо, я їм теж не симпатизую. Особливо багатьом нетямущим лідерам. Але якщо ми хочемо довести всім (і передусім Європі, адже наша «стратегічна мета — європейська інтеграція»), що ми, на відміну від цих проклятих лівих, демократи, що в нас, отже, є гласність, — то дайте лівим сказати «народу, що протверезів», те, що вони хочуть сказати. Нехай з’являються на ТБ їхні представники, нехай звертаються до народу, нехай полемізують. І заради Бога, не треба коментарів при цьому. Народ сам розбереться, хто є хто, й швидше все стане на свої місця. Якщо на нашому боці та сама правда, яку від нас завжди приховували «комуняки та москаляки», то чого нам боятися? Аж ні. Боїмося. Не хочемо їх пускати на телеекран. Не хочемо інших думок. Але демократами називатися — хочемо. Так і ділимо: вони — комуняки, ми — демократи. Ну а що «меншині» парламентській місця немає в Нацраді з питань ТБ і РМ, та й взагалі на ТБ, так на те ми й «більшість»...

І менторський тон не в Наталі Кондратюк, а в національного телеканалу. Починаючи з непроникних, парадно вдягнутих ведучих «УТН», від повчального I.Сторожука до В.Лапікури, для якого не існує моральних перепон. От уже обличчя національного ТБ! Прямо на всю Європу. Невже так нічого й не зміниться?