День сірника

З якої причини День сірника відзначають саме 2 березня — однієї версії не існує. Але можна однозначно сказати, що така побутова дрібничка варта нашої уваги та власного свята. Сьогодні для видобування вогню існує безліч способів, але варто озирнутися у минуле, і стає очевидно, що сірники стали науковим проривом. До цього винаходу розпалити вогонь було не так просто. У давнину його видобували тертям, з винайденням огнива — висіканням, яке потребувало зусиль, терпіння та певного рівня майстерності. І лише згодом з’явилися пра-сірники — сухі палички з голівкою із розплавленої сірки. З тих часів і почалася еволюція сірників, удосконалення яких стало предметом зацікавлення багатьох хіміків.

Наступним етапом стало винайдення фосфору. Німецький науковець А. Ганвітц здогадався, що тертя об нього сірчаної голівки дає іскру. Згодом, у ХVIII столітті К. Бертолле винайшов хлорат калію, відомий як «бертолева сіль», яка в контакті з сірчаною кислотою давала полум’я. Але ці способи не були досить простими й безпечними, тож пошуки тривали. Оскільки вони відбувалися за «допатентних» часів, визначити, хто ж був найпершим винахідником, — неможливо. Але найчастіше історію сірників у сучасному розумінні пов’язують з іменем німецького хіміка Бетхера, який створив прототип сірника із просоченої парафіном палички, бертолетової солі, сірки та клею, до яких додав спеціальну запалювальну поверхню, вкриту розчином із додаванням червоного фосфору. Такі сірники легко запалювалися, давали рівне полум’я і не диміли. Так народилися перші «безпечні сірники», масове виробництво яких розпочалося 1851 р. у Швеції.