Державне радіо заговорило

11 лютого три канали Національної радіокомпанії України — Перший канал Українського радіо, радіо «Промінь» та «Культура» відновили ефірне мовлення через УКХ- та ФМ-передавачі. Загалом державне радіо мовчало упродовж шести днів. Причина — недофінансування. Про те, що уряд передбачив на трансляцію програм державного мовлення у чотири рази менше коштів від мінімально необхідних, «День» писав минулої п’ятниці (читайте матеріал Вадима Лубчака «Більшість державних мовників до 1 березня суттєво скоротять свої штати»). Утім, НРКУ потрапила під удар першою.

Через два дні мовчанки Микола Азаров заявив про те, що уряд збільшить видатки на трансляцію державних телерадіопрограм, але за цією заявою знову послідувала пауза, яка протривала ще чотири дні.

Треба сказати, що вимкнення державного радіо без будь-якої негайної реакції чиновників на проблему недофінансування державних ТРК, хоча остання активно обговорюється в інформаційному середовищі вже кілька тижнів, викликало хвилю протестів у суспільстві. Український ПЕН-центр оприлюднив заяву, у якій вимагав негайного повернення радіо «Культура» в ефір. А в коментарі «Дню» директор творчого об’єднання «Культура» Неля Даниленко розповіла, що працівники НРКУ відчувають значну підтримку слухачів. Власне, це, за її словами, і живило надію на те, що проблема з фінансуванням буде вирішена швидко. Крім цього, акцію протесту біля Кабінету Міністрів України на підтримку Першого каналу Українського радіо, радіо «Промінь» та «Культура» за кілька годин до повернення мовників в ефір організували громадянська кампанія «Форум порятунку Києва» та ВГО «Київське віче».

Утім, те, яким чином канали НРКУ повернули в ефір, нагадує швидше реанімаційні заходи, аніж системне лікування. Сьогодні кошти виділили, а що буде завтра? Чому так склалося, що державне радіо почали фінансувати за залишковим принципом? Адже воно важливе як з точки зору збереження українського простору в інформаційному середовищі, так і з точки зору донесення до громадськості державної позиції. Чим загрожує таке звуження традиційних території культури? З усіма цими питаннями «День» звернувся до колишнього керівника НРКУ, секретаря НСЖУ Віктора НАБРУСКА.

— Державне радіо і телебачення виконують не лише інформаційно-інтегральну функцію, це також мовлення в особливий період, у надзвичайних ситуаціях. На питання, чому виникла ситуація, яка мала місце, у мене відповіді немає. Я не розумію, як можна застосовувати поняття «залишковий принцип» по відношенню до інформаційних мовників. Адже це безперервний процес. Але ситуація з НРКУ, що мала місце, свідчить про те, що у сьогоднішніх очільників медіа-сфери або немає розуміння процесу, або негативні тенденції впроваджуються свідомо. Якщо немає розуміння, системного мислення, то мені дуже сумно, бо інформаційна сфера — це складова інформаційного суверенітету, інформаційної безпеки. Те, що державні мовники перестають працювати в мирний час, свідчить про глибоку системна кризу, коли держава втрачає свій голос у внутрішньому середовищі і свою платформу за кордоном. А якщо це робиться свідомо, то це ще сумніше.

Утім, цей процес почався не вчора. У позаминулому році фактично зруйнували державне іномовлення. Потім закрили середньохвильові і довгохвильові передавачі внутрішнього мовлення. Я багато писав, зокрема у «Дні», про те, що ми втратили інформаційний суверенітет через відсутність державної політики у сфері інформації. Власне, грудневе рішення Національної ради з питань телерадіомовлення, коли державне радіо програє конкурс мовникам, що видають в ефір шансон... Сьогодні державне мовлення займає менш як 5 % у частотному балансі. Це загострює перспективу суспільного мовлення. Фактично останнє відключення каналів НРКУ — це привід до серйозної розмови про перспективи інформаційного ринку. Адже це безпрецедентний випадок за весь час існування українського радіо. починаючи з 1924 року, яке вело мовлення навіть під час війни...