Дівчатка граються у «Вікна»
Телевізійна сієста в розпалі. Здається, поголовно всі телевізійники пішли у відпустку, слідом за тими, хто упродовж всього року забезпечував їх інформаційними приводами. Загалом, українське ТБ понуднішало в зеніті літа. Закінчилися й багатосерійні кримінальні нетлінки: «громадянин начальник», який боровся з корупцією у власному відомстві, подолав-таки її, кляту, в стінах рідної йому російської прокуратури, знайшов особисте щастя й також змився з телеекранів — чи то на літо, чи то до продовження. Зараз шанувальники мінімально кривавих детективів перепроглядають «Каменську», в якій, окрім основної героїні, можна помилуватися «доісторичним» (до «Вікон») Нагієвим й телесеріальним чоловіком героїні Яковлєвої, який є втіленням і телевізійною матеріалізацією мрії сучасної жінки.
Може, й не виник би його світлий образ в літню спеку, якби не заявлений як свіжий проект «Дівочі сльози» (ICTV, по буднях, виробництво СТС), метою якого, за твердженням його натхненників, є спроба дізнатися «які вони, сьогоднішні дівчата й жінки, що їх хвилює, чого вони прагнуть», щоб «спробувати вивести таємницю простого жіночого щастя». У пошуках цієї простої формули глядачам і запропоновано шукати рішення в «стовідсотково патових комбінаціях, у ситуаціях, типових для сучасної молоді».
Ідея запропонованого ток-шоу належить, судячи з анонсу, «майстру телевізійного жанру» Валерію Коміссарову, який разом з аудиторією «Моєї сім’ї» (у нас її транслює «Інтер») і сам намагається знайти для своїх героїв вихід із безвихідних ситуацій. (В останньому випуску цієї сімейної програми обговорювалася «дуже типова» й просто нагальна проблема — коханий однієї з героїнь програми пообіцяв одружитися з нею, якщо вона на доказ свого величезного до нього, і всепоглинаючого кохання... розтатуажиться під тигреня.) Ведучі «сльозливі» дівчата — також результат ретельного коміссарівського відбору. Біленька Ксенія Бєлая й чорненька Вероніка Кастро дуже нагадують про принцип підбору ведучого у «Принципі доміно». Але, напевно, дівчатам звеліли грати не просто в «доміно», а в доміно у «віконному» отворі. Й ось тепер на своєму напівдитячому «підвіконні» дві недорікуваті дівчинки з мімічними масками розуміння й співчуття на напружених обличчях намагаються відповідати «дорослим» темам. Перелік патових ситуацій той самий — вона кохала його, він кохав іншу, вона — хороша дівчинка, він — поганий хлопчик, вона кохає одразу двох і ніяк не може вибрати, вона вагітна несвоєчасно і так далі. І якщо глядачам обіцяли відверту розмову про потаємне, то щодо потаємного вже обдурили — немає його, потаємного, в сьогоднішньому, до неподобства відвертому, світі, представленому в «Дівочих сльозах» (самих сліз, до речі, поки теж не було).
«Дівочі сльози» течуть майже годину, пропонуючи в трьох актах три об’єднані однією темою історії. Наприклад історію Володі та «його коханої дівчини Маші». Проблема пари в тому, що вони зустрічаються вже декілька місяців (познайомилися на університетських вступних екзаменах), але дівчина Маша просить Вову інтим їй не пропонувати. Вова заперечує, оскільки відсутність сексу «не дає розслабитися й зітхнути на повні груди», а в нього вже є досвід «у цих справах» і він «хоче продовжувати». Вовина дівчина намагалася якось пояснити майже одностайно обуреній її капризом студії свою примху — не спати з приятелем у перший рік знайомства. Але студія в її щирість не повірила — чи це бачено — така стриманість, та й для здоров’я шкідливо. Особливо не повірив їй якийсь підтоптаний дядько, який висловив припущення, що дівчина або просто викаблучується, або щось приховує. І виявився правим! Маша з усіма однокласниками встигла переспати, і так їй це не сподобалося, що з Вовою вона вирішила розпочати нове життя. Вова все зрозумів і вибачив, що тут-таки продемонстрував пристрасним поцілунком.
Ах, хеппі енд, не дуже щиро розчулювалися біленька й чорненька, й, завершивши сюжет черговою недолугою любовною промовою, перейшли до нового. У ньому інша «дівчинка», яка працює в нічному клубі дівчиною для спілкування (щось середнє між гейшею й «феєю з бару»), кохає хлопця, який дізнався про її роботу й засумував, а поряд опинився інший хлопець, якого вона розважала в клубі, а в кіно з ним піти не схотіла. «У кіно — лише з коханим» — це, мабуть, найсвіжіша й найнестандартніша думка, що прозвучала в шоу. Загалом дівчина залишилася при своїй думці, тому, що вона «не може жити в бідності», а ця робота добре оплачується. «Як вона все чітко розклала!» — захопилася ведуча й завершила історію своєю черговою безглуздою словесною конструкцією.
Загалом за тиждень перегляду шоу з’ясувалося, що «кохання починається в ліжку», що відчуття внутрішньої свободи — це «спати з ким хочу й жити у своє задоволення», що «той, хто говорить про кохання, не уявляючи, чим є це почуття, не викликає ні поваги, ні навіть жалості». З останнім важко не погодитися. Але плутанина в «термінології», використовуваній «дівчатами, що плачуть», коли незрозуміло, кохання в них — поняття узагальнююче чи деталізуюче, не дає визначитися й у цьому.
Може, шоу цікаве ровесникам героїв «Дівочих сліз»? «Польові випробування», проведені на сімнадцятирічних підлітках, змушують засумніватися в такому припущенні. Представники цільової аудиторії винесли свій вердикт: це ток-шоу цікаве тільки бабусям, щоб їм було про що на лавочках поговорити, перетираючи в сотий раз вічну тему про те, до чого дійшла нинішня молодь. І ще: статевозрілі юнці вважають, що типові ситуації творцям телевізійних шоу сьогодні не цікаві, сьогодні в моді атиповість — у всьому й у всіх виявах. І чим атиповіша історія, тим більше вона має шансів добитися «всенародного обговорення». А тому зовсім не важливо, чи є телестудія театральним майданчиком, чи рингом для з’ясування реальних стосунків, — нам показали втілення задуму та ідеї автора, але аудиторія зрозуміла, що готова до сприйняття складніших і змістовніших ідей. Хіба це не плюс?
Ось тільки часу шкода. І свого, і телевізійного.
