Перейти до основного вмісту

ДЛЯ КОГО?

Донесення спеціалізованої інформації до «свого» глядача — одна з головних проблем телепрограмування
03 січня, 00:00
У заставці авторської програми Вадима Скуратівського «Бачу землю» (УТ-2) моряк зі щогли старовинного корабля вигукує слова, які дали назву проекту. Те, що свою «землю» — об’єм історичних тем, який має свою аудиторію — тут знайшли — це факт. І надали їй форми монологу, посадивши перед камерою відомого культуролога. Форма може й не нова, проте допомагає зосередитися на тому, що говорить пан Скуратівський. Зосередитись допомагають і ненав’язливі, як сказали б у школі, ілюстративні матеріали: сцени з вистав із архівів НТКУ, архівна хроніка. Проте ними не зловживають. Головне — людина в кадрі, яка вміє професійно захопити своєю розповіддю аудиторію (у Вадима Леонтійовича великий досвід викладання у престижних вузах столиці). Можна не приймати його теорій, його поглядів, але завзятість Скуратівського не може нікого залишити байдужим до предмету розмови — історії Батьківщини. Та, здається, є ті, хто все ж таки залишається байдужим — керівництво НТКУ, яке вперто ставить програму на невдалий час. Енергія творчого колективу проходить повз тих, на кого вона розрахована. Про це і про особливості «історичного» мовлення в умовах державного телебачення — в інтерв’ю «Дню» автора «Бачу землю» Вадима СКУРАТІВСЬКОГО та режисера Ірини ШАТОХІНОЇ.

Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ, автор і ведучий передачі «Бачу землю»:

— Що дає вам співпраця з телебаченням?

— Мені дуже не подобається біжуче телебачення, яке пішло у бік кічу. Тому я розглядаю своє співробітництво з телебаченням як опозицію цьому кічу. Для мене це найголовніше. Бо «Бачу землю» є острівцем у морі цього кічу. Мені здається, що цією передачею я роблю щось позитивне для глядача. Це завжди було моєю телевізійною політикою. Я не хочу розважати телеглядача, я хочу інтелектуально йому допомогти. Хоча, дивлячись на самого себе об 11.10 на УТ-2, замислююсь, хто ж мене дивиться? Можливо, колись час передачі все-таки зміститься.

— Хто пропонує теми для передачі?

— Взагалі я, але у співробітництві з режисером Іриною Шатохіною. Вона дуже фахова і освічена людина. Я їй пропоную, і вона вже відбирає, що, на її думку, найбільш актуально і доступно для телебачення. У своїй передачі я йду за реальною, в хронологічному порядку, семантикою української культури. З початку XVIII століття і далі — до біжучих сезонів української історії та культури.

— Як ви ставитеся до творчості Віталія Вульфа («Срібний шар», Перший канал (Росія))?

— Дуже добре ставлюся до нього ще з початку 70-х років. Колись друкував його у «Всесвіті». І вже тоді він намагався бути при якійсь опозиції. Відверто кажучи, мене трішки дратує його інтонація, бо вона за своєю фонетикою є трохи ексцентричною. Складається враження, що в 70-х роках він так не розмовляв. Але загалом те, про що він розповідає, для мене цікаво. Хоча зараз я не дуже орієнтований в його діапазоні. Говорять, що він змінив теми. Однак біографії чи Раневської, чи Грети Гарбо — це цікаво. Але це не моя тематика, бо мені не дуже подобається говорити, з ким була одружена чи не одружена Маргарита Терехова. Але так трапилося, що нас поєднали. Навіть пародіюють на «капусниках». Але ставлення у мене до нього таке ж, як і до Е. Радзінського, цілком лояльне. Хоча в мене жанр трохи й серйозніший.

Ірина ШАТОХІНА , режисер передачі «Бачу землю»:

— Ми виходимо в ефір з квітня 2002-го. Ідея була моєю. А оскільки я дуже добре знала Вадима Леонтійовича, бо вчилася в театральному вузі, де він викладав, то й звернулася до нього з пропозицією вести цю передачу. Він має телевізійний хист і дуже органічно виглядає в кадрі, відчуває телевізійний час і з ним дуже добре працювати. Я задоволена нашою співпрацею. Ідея програми одночасно і нова, і не нова. Адже питання історії досить сучасні й гостро стоять перед нами, тому що ми свою історію начебто й знаємо, начебто й ні. І те, що ми робимо, це — усвідомлення історії, повернення до неї. Адже до цих пір є ще багато білих плям, хоча ми вже багато знаємо і багато про що писалося, зокрема, й на сторінках вашого видання. У Скуратівського є усвідомлення цієї історії, свій органічний і новий погляд на проблеми. Адже коло питань не тільки літературознавче. У нашій програмі є й історичні питання. Наприклад такі програми як «Україна у першій світовій війні» або «Нащадки гайдамаків» — це історичні теми. І в нього є свій погляд на них. Тому ми начебто дивимося на них трішки по-іншому. І в той же час дуже приваблює логічність його викладу. Все начебто стає на свої місця.

— Хто працює над програмою?

— Програма по телевізійним міркам дуже скромна. Ми працюємо на державному каналі, тому у нас немає складних засобів і спеціального режиму. Проте коло людей, які працюють над передачею «Бачу землю», досить широке. Крім режисера є ще редактор, оператор, відеоінженери, освітлювачі — звичайне коло телевізійників.

— Чому в титрах не вказано імена співробітників програми?

— Тому що це програма повністю авторська, не дивлячись на те, що не сам пан Вадим її започаткував. Телевізійне крило цієї програми органічно визріло в мене, хоча я за фахом режисер. Але мене вчили, що режисер має бути присутнім на всіх етапах роботи — від задуму до монтажу та титрів. Але ж є ведучий, який працює в кадрі і викладає свої думки. Виробництво програми досить просте і нас тут начебто й немає. Тому я вирішила, що ми будемо підписувати програму «колектив Національної телекомпанії».

— Наскільки, на вашу думку, своєчасна її поява?

— Коли ми вперше розмовляли з Вадимом Леонтійовичем, він спитав, про що ж він буде розповідати, коли все уже або написав, або всі теми, які могли епатувати, все нове, про що можна було дізнатися, подав раніше. Але я вважаю, що на нашому телевізійному екрані повинні бути програми виховного характеру, навіть у патріотичному сенсі цього слова. А Вадим Скуратівський так подає матеріал, що коли ми пишемо його в апаратній, то знімальна група затамовує подих. Адже він робить це владно і логічно. Це викликає почуття гордості, гідності за власну історію, за наш народ. Крім того, піднімає дуже багато цікавих питань. Тому, я думаю, що така передача дуже актуальна. Але, на жаль, таких мало.

— Ваша програма називається «Бачу землю». У чому ви відчуваєте себе першовідкривачами?

— Я не можу підтвердити ці слова. Я думаю, що кожна людина має робити те, що вона може вміло робити. І нехай вона це робить.

— Вам цікаво її робити? І чому?

— Звичайно ж цікаво. Я люблю займатися тим, що мені подобається. І я вважаю, що така людина, як Скуратівський, увійде в нашу історію. Мені приємно, що такі програми будуть в нашому архіві, що залишиться бодай якийсь слід. Ми працюємо з квітня і записано вже більше двадцяти програм. Цей матеріал є і він уже не зникне. І це для мене дуже багато важить.

— Яким, на вашу думку, був би ідеальний час виходу програми в ефір?

— Ми виходимо на освітньому каналі, і думаю, що це правильно, тому що це в повній мірі освітянська програма. Вона адресна, вона для студентів, школярів, взагалі для людей, які хочуть знати і переживають за наше минуле та майбутнє. Але для освітнього каналу це не правильний час. Адже навіть школярі в цей час навчаються. Вона мусить бути на освітньому каналі, але тоді, коли учні чи студенти могли б її подивитися. Десь о четвертій чи п’ятій годині дня, так як у нас виходять молодіжні програми. Або, можливо, у ранковий час у суботу або неділю. Адже це такий час, коли у людей є бажання подивитися щось подібне.

КОМЕНТАР

— ЧИ Є РЕЙТИНГОВИМ ЧАС, В ЯКИЙ ВИХОДИТЬ ПЕРЕДАЧА ВАДИМА СКУРАТІВСЬКОГО «БАЧУ ЗЕМЛЮ» (П’ЯТНИЦЯ, 11.00, УТ-2)?

Дмитро ДУТЧИН, виконавчий директор AGB Ukraine (вимірювання телевізійної аудиторії):

— Виходячи з інформації про показники аудиторії, які компанія AGB Ukraine вимірює для 14 млн. українців, що мешкають в 25 обласних містах України, відповісти на таке запитання можна наступним чином:

1. Якщо брати до уваги загальний телеперегляд до обіду в п’ятницю, то час виходу передачі є одним із найрейтинговіших.

2. З 14 виходів цієї передачі на Першому Національному по п’ятницях з початку 2002 року тільки дві мали кращі відносні (щодо інших каналів) показники аудиторії в порівнянні з такими для всіх передач Першого національного, що транслювалися в день їхнього виходу.

3. В час виходу передачі «БАЧУ ЗЕМЛЮ», січень — вересень (11:55 до 12:15), вересень — жовтень (11:15 — 11:35) біля екранів телевізорів щохвилини в середньому присутні 7—9% населення 25 обласних центрів (на жаль, ми не можемо говорити про Україну в цілому, оскільки панель AGB дозволяє проводити аналіз тільки для населення 25 обласних міст). В середньому за п’ятниці з початку 2002 року біля екранів телевізорів щохвилини трансляції Першого національного в середньому присутні 18% населення.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати