Доброго ранку!
«Приготуйтесь до ранкової зарядки! Відчиніть кватирку. Випряміть спину. Глибоко вдихніть. Починаємо заняття зі спортивної ходьби. Три-чотири...» Саме так колись прокидалася велика країна, заряджаючи бойовим настроєм тіло і дух багатомільйонної телеаудиторії. З часом формат таких «трудових ранків» відійшов сам собою. Зараз із телеекранів віє гедонізмом і релаксом. Ніякого напруження. Формула така: зірки, гороскопи, поради, невимушені діалоги. Ведучі сучасного ранкового шоу гарні, усміхнені і позитивні. У цьому випадку так і має бути, адже їхнє завдання — створити легку ріденьку атмосферу, а не підняти продуктивність праці.
Перша у світі ранкова програма «Today» вийшла в ефір в США в 1952 році. За 50 років, перепробувавши найрізноманітніші підходи, телебачення виробило такий собі стереотип класичної безпрограшної ранкової передачі. Вона повинна включати три основні характеристики: розважати, бути фоном для новин і одночасно джерелом корисних порад і інформації. Якщо проаналізувати ранки на українському телебаченні, то можна помітити, що саме такої моделі (з більш чи менш вираженими в залежності від аудиторії окремими характеристиками) дотримується більшість телеканалів.
Олег ПАНЮТА був автором проекту «Ранок з Інтером». Зараз Олег керує оновленим «Сніданком з 1+1». Очевидно, він знає всі тонкощі телепідйому, які і намагався з’ясувати в Олега «День».
— Спеціалісти сфери телебачення оцінюють ранкові шоу як найскладніший продукт, адже ці програми виходять в режимі прямого ефіру і потребують максимальної віддачі від технічної і творчої команди телеканалу. Спершу «Ранок з Інтером», тепер «Сніданок з 1+1». Чому ви обираєте формат саме ранкового шоу?
— Так, ви маєте рацію. Ранкові шоу дійсно дуже складний продукт. Але я обираю цей формат з двох причин. Перша полягає саме в складності ранкового ефіру — це достатньо серьозний вид телеіндустрії. Він деякою мірою споріднений зі стилем новин. А новини мені завжди подобалися. Більш того, я присвятив їм значну частину свого життя. Тому можна сказати, що саме завдяки досвіду роботи в новинах мені подобається робити ранкове шоу. А друга причина полягає в бажанні надати глядачеві з самого ранку певного заряду бадьорості та гарного настрою. Допомогти розпочати свій день з позитивних емоцій. Надати впевненості в тому, що за будь- яких умов та у будь-якій ситуації «склянка все ж таки наполовину повна, аніж наполовину порожня». Щоб було, як у відомому вислові: «Як почнеш день, так він і пройде». Адже попереду на кожного глядача очікують якісь особисті справи, буденні проблеми — розбудити дитину (що не завжди легко), відвести її до школи або садочка і при цьому не посваритися, проїхати у громадському транспорті зі всіма його принадами, або простояти певний час в автомобільній пробці, зустрітись з шефом або, навпаки, з підлеглими. Але все це — потім, не зараз. Зараз — поки є можливість, треба ввімкнути телевізор, подивитись приємну програму і посміхнутись. І з цією посмішкою провести весь день.
— У чому, на вашу думку, складності в роботі над таким продуктом?
— Складності, звичайно, є. І пов’язані вони насамперед з тим, що ранковий формат — це подача інформації. А її не можна подавати просто так, сухо і стисло. Вона повинна бути цікавою, корисною і при цьому не напружувати глядача. Також дуже важливо правильно підібрати людей — вони повинні бути професіоналами своєї справи, вони повинні бути командою. Крім того, коли робиш ранковий формат, то не можеш собі дозволити ні захворіти, ні відмовитись, ні перенести деякі зйомки. Програма йде у прямому ефірі, тому не можна розслабитись, розраховуючи на перезапис, якщо припустився якоїсь помилки. А ще додайте до цього початок о шостій ранку (адже тепер «Сніданок з 1+1» починається о 6.00) і три години ефіру, які потрібно відпрацювати, забезпечити гарним настроєм і динамічним режимом.
Ми розуміємо, ще не всі глядачі дивитимуться ранкову програму всі три години. Вони фізично цього не зможуть зробити — адже всі ми люди, і вранці нам потрібно збиратись на роботу. Більшість з глядачів можуть собі дозволити затриматись перед телевізором лише на 10—15 хвилин. І в цьому теж полягає складність ранкової програми. За ці 10—15 хвилин вони повинні отримати і підбірку новин, і добрий жарт, і корисну пораду. Звичайно, є такі, хто всі ці три години просидить перед телевізором і дивитиметься всю програму. І їм також повинно бути цікаво весь цей час.
— Деякі медіа-фахівці стверджують, що ранкове шоу — це вічний жанр, який ніколи не залишить ефір. Чи згодні ви з цією думкою? Чому?
— Мені дуже б цього хотілось, адже в такому разі я буду назавжди забезпечений роботою. Але якщо серйозно, то таке дійсно можливо. Ранкове шоу — це нормальний, вдалий жанр. Так, як і новини. І воно завжди знайде свого глядача. Кожен з нас бажає отримувати зранку саме те, до чого звик. Якщо людина звикла зустрічати день з музикою, то вона, як прокидається, насамперед вмикає музичний канал. Хтось починає день з новинами і таких багато, адже новини — це не тільки ритуал перегляду, а й важливий елемент прийняття рішення. Інші бажають послухати корисні поради, які допоможуть гарно провести день. Хтось любить з чашкою кави переглянути легкі, необтяжливі сюжети. Діти — це вже зрозуміло, вони зранку хочуть дивитись мультики. І от уявіть — кожен член родини встає і намагається ввімкнути щось своє! Ранкове інформаційно-розважальне шоу включає в себе всі ці блоки, для кожного члена родини. До того ж головна мета подачі інформації глядачу — це підняти настрій. Тому, якщо дивитись з цієї точки зору, я можу впевнено сказати: так, ранкове шоу — це вічний жанр. Питання тільки в тому, щоб правильно його наповнювати.
— То яким, на вашу думку, повинно бути ідеальне ранкове шоу — за змістом і за формою?
— Я завжди кажу, що є два види ранкового формату. Перший — класичний. Це коли дуже багато інформації, порад, жартів, сюжетів, ще чогось. Такий собі «вінегрет», тобто інформаційно-розважальне шоу. Другий вид ранкового формату має умовну назву «Маша і Юра жартують». Це не я вигадав. Так от, в цьому форматі ведучі намагаються розворушити глядачів своєю харизмою, в студії постійно щось відбувається, програма будується тільки на іміджі самих ведучих. Обидва ці формати мають право на життя. Тому що є різні канали, з різною специфікою. І кожен з них розрахований на певну аудиторію. Справді, якщо в якусь молодіжну програму, розраховану на нашу сучасну молодь (яка бажає жартувати і танцювати), прийдуть гості поважного літнього віку, або самі ведучі будуть такими, і почнуть вони вести такі самі серйозні розмови. Я думаю, що молодь ввімкне іншу програму. Або навпаки. Канал, що розрахований на серйозного, дорослого глядача, почне замість звичного формату транслювати молодіжну тусовку, від якої у старшого покоління волосся може стати дибки. Вони ж почнуть дзвонити і скаржитись. Тому можна сказати, що ідеальне ранкове шоу — це таке, що орієнтується саме на свою аудиторію.
— Чи використовували ви під час роботи над новим «Сніданком з 1+1» конкретний взірець?
— Розумієте, в будь-якому разі, коли працюєш над програмою, щось береш своє, щось дивишся у конкурентів. Питання не в цьому. Питання в тому, що ми повинні давати глядачеві те, що він найбільше потребує. І тут є певний ризик, адже не все підійде саме в тому вигляді, в якому планувалось спочатку. Людям притаманні зміни — смаків, звичок, потреб. Тому і зміни у форматі завжди можливі. І це є нормальним робочим процесом. В цьому полягає якраз особливість ранкового шоу — він як конструктор Lego, коли один блок замінюєш іншим для покращення загального результату.
— Створюючи добрий і якісний ранок для глядачів, на що ви орієнтуєтеся перш за все? Він має бути серйозним та інформативним чи легким і необтяжливим?
— Звичайно, орієнтуємось на аудиторію. Наш ранок повинен бути легким. З добрими новинами, які забезпечить «ТСН» і «ТСН Проспорт». З ненав’язливими та корисними порадами. З мультиками для дітей.
Коли ми почали працювати над «Сніданком з 1+1», ми одразу вирішили, що він буде наповнений щоденними рубриками — авторубрика, кухонна, психологічна, туристична, книжкова, рубрика споживача. Обов’язково буде гороскоп, але не в класичному вигляді, коли глядачу кажуть, що треба сьогодні робити, а що — ні, а в жартівливому, оптимістичному. П’ятницю плануємо зробити більш спокійною та світлою, щоб відчувалось наближення вихідних. Швидше за все, по п’ятницях ми будемо зустрічатись із зірками.
Треба сказати, що вся інформація та всі поради, які ми надаватимемо глядачам «1+1», не будуть зовсім нові. Це те, що всі ми давно знали, але трохи забули або просто не використовували. Це те, що глядач подивиться і використає трохи пізніше. Або поділиться цією інформацією з друзями та знайомими.
— Якими повинні бути ведучі, який настрій вони повинні створювати?
— Вони повинні бути привабливими. Вони повинні захоплювати глядача, викликати до себе його прихильнiсть. Вони мають пожертвувати частиною свого життя, здоров’я і спокою заради загального результату програми. Тому що головне завдання ведучого — віддаючи частку позитиву від себе, отримати у відповідь такий самий позитив від глядача. Вони повинні спілкуватись в ефірі — між собою і з глядачем. Тому що гарний ранок починається з приємного спілкування.
— Тобто ваша команда відповідає цим вимогам?
— Так, звичайно. Яніна Соколова, Костянтин Онищенко і Наталя Калатай — це саме ті люди, які знають, про що вони будуть говорити в «Сніданку з 1+1». І знають не теоретично, а мають певний досвід — і досвід ведення програм, і життєвий.
— Що стало причиною вашого переходу з телеканалу Інтер на «1+1»?
— Причин для цього було дві. Перша — це те, що станом на 1 лютого керівництво Інтера прийняло рішення про зміну ранкової програми та підготовку нового проекту. Та програма, яку робили ми, їх перестала влаштовувати. А друга причина — це те, що мій контракт, який закінчувався 28 лютого, не був подовжений. Знаєте, мабуть, я скажу жорстко, але якщо канал не зацікавлений в професіоналах, в людях, здатних виконувати поставлене завдання, — то це є проблемою каналу. Я не вважаю свій перехід на «1+1» нелогічним, а навпаки, — досить нормальним. Тому що вони зацікавлені отримати той продукт, який я можу зробити — формат гарного, якісного ранкового проекту для каналу, що піклується про свого глядача. Адже наш глядач цього вартий.
