Дурні з ініціативою

Планомірна зачистка політичного поля Росії впродовж 17 років призвела до обвального зниження культурного та інтелектуального рівня фігурантів публічної політики. Путін досяг головної мети: сьогодні при владі немає нікого, хто міг би претендувати на лідерство. Газон не лише підстрижений, а й заасфальтований. Для надійності. Цим Путін ліквідував пряму загрозу збереження своєї влади. Але одночасно створив нову, нехай і непряму.

Суть загрози: у сьогоднішній Росії істотно перевищено критичну масу дурнів при владі. До того ж дурнів з ініціативою. У виняткових випадках Путін прямо так і називає тих, кого він сам поставив наглядати за підвідомчою популяцією. «Та дурні ж бо», — відреагував президент Росії на запитання актора Миронова, навіщо путінські правоохоронці влаштовують обшуки у режисера Серебренникова. Режисера дурні перестали обшукувати, але одразу ж запроторили за ґрати колишнього директора його театру. Окрім того, розгорнула небачену активність депутат Поклонська, що поставила собі за мету врятувати країну від фільму «Матильда». І цю дурепу ніхто в Росії вгамувати не спроможний, оскільки, по-перше, вона дурепа з мандатом, а по-друге, вона — один із символів героїчної окупації Криму. Така сама ситуація з абсолютно  ідіотським законом імені Ярової, реалізація якого, за оцінкою Едварда Сноудена (наймінімальніша з усіх оцінок) становить $33 мільярди, а в частині витрат стільникових операторів у півтора разу перевищує річний оборот всієї галузі. Спроби всім урядом пояснити Яровій безглуздя її закону для боротьби з тероризмом і згубність для економіки не матимуть успіху, оскільки в путінській Росії дурень непереможний, якщо він дурень-патріот, та ще й при посаді. Можна ще пригадати абсолютно безглузду реновацію Собяніна, реалізація якої не може не призвести до соціального вибуху в столиці, що просто украй потрібно Путіну напередодні чи під час його виборчої кампанії.

Але переможцем конкурсу на звання «головний дурень місяця» став, поза сумнівом, голова «ДНР» Олександр Захарченко, який заявив, що він скасовує Україну і призначає замість неї Малоросію зі столицею в Донецьку. Російські начальники і всілякі публічні особи досить часто роблять заяви, так би мовити, не цілком адекватні. Але вони майже завжди мають характер чи то оцінної думки, чи характер прогнозу. Коли Рамзан Казиров каже, що він увесь світ поставить раком, то це прогноз. І коли через певний час з’ясується, що світ чомусь не стоїть у колінно-ліктьовій позі, то завжди можна пояснити, що людина помилилася в прогнозі, чи передумала. Те ж саме і з заявою Кисельова про перетворення США на радіоактивний попіл. Те, що США ще живі, цілком можна списати на великодушність Дмитра Костянтиновича. Принципова відмінність заяви Захарченка в тому, що він її зробив як повідомлення про факт. Повідомив, що у них відбувся «з’їзд Малоросії». У руках тримав папір, який вони ухвалили, називається «Конституційний акт». Перелічено 19 областей України, які утворили нову країну. До речі, оскільки в Україні 24 області, не дуже зрозуміло, куди Захарченко подів ще п’ять регіонів країни: не згодилися чи просто був необізнаний?

Це для України і решти світу Захарченко ватажок терористів і путінська маріонетка, а тому до його маячні можна поставитися з іронією і особливо не реагувати, як, власне, й зробив Президент Порошенко. А для Кремля і його медійної обслуги Захарченко — герой, що б’ється на передовій, грудьми прикриваючий «русский мир» від фашистсько-бандерівської нечисті. Прямо сказати, що «герой русского мира» — просто дурень, і ініціатива його безглузда, абсолютно неможливо. Серйозно поставитися до «Малоросії»? І що це означає? Доручити Федеральній службі держреєстрації, кадастру і картографії випустити нові глобуси і карти Європи, на яких замість України буде Малоросія? Вигнати всіх дипломатів з посольства України і заселити будівлю на Леонтіївському провулку терористами, яких пришле Захарченко? Заявити на весь світ, що Росію більше не цікавлять Мінські угоди і «нормандський формат» і запропонувати всім мати справу із Захарченком, а Порошенка і всю Україну перестати бачити?

Очевидно, що Кремль не готовий у своїй альтернативній реальності зайти так далеко. Тому офіційно, вустами путінського прес-секретаря Пєскова і представника Росії в контактній групі Гризлова, держава РФ від ініціативи Захарченка відмежувалася досить чітко, заявивши, що це його приватна ініціатива, до якої не варто ставитися серйозно, оскільки це вади інформаційної війни.

Абсолютно інакше відреагував помічник Путіна Владислав Сурков, який 19.07.17 із цього приводу провів нараду з експертами. Один з учасників цієї наради, політолог Олексій Чеснаков, у подробицях передав ставлення путінського помічника до ініціативи ватажка терористів «ДНР». Виявляється, на думку Суркова, «хайп (ажіотаж. — І.Я.) щодо уявної держави Малоросії в цілому корисний». Це, виявляється, Донецьк «відповів ідеєю Малоросії на євроутопію Києва». Громадянам України буде дуже цікаво дізнатися, що «розгорілася широка внутрішньоукраїнська дискусія, в якій видно рівні організації, аргументів і IQ сторін, що сперечаються. Але тут вже, висловлюючись по-малоросійськи, яка держава, такий і IQ». Кінець цитати.

Не думаю, що Чеснаков, який входив до команди Суркова, і в адміністрації президента, і в «Єдиній Росії» міг спотворити слова свого шефа. Слова, в яких важко сказати, чого більше: цинізму, абсурду чи відвертого презирства до народу сусідньої країни.

Ініціативу Захарченка, загалом ситуацію в Україні і відносини між громадянами Росії і України обговорювали в передачі «60 минут» від 18.07.17. Як приманку до розмови, було наведено цифри останнього опитування, проведеного в Україні Київським міжнародним інститутом соціології і Левадою-центром про ставлення громадян України до Росії. Судячи з даних соціологів, 37% громадян України ставляться до Росії погано, 43% — добре і 20% важко відповісти. Окрім того, було наведено дані дзеркального опитування росіян, судячи з яких у Росії лише 26% громадян добре ставляться до України, 59% — погано і 15% важко з відповіддю.

Будь-яка неупереджена людина, що не знає суть відносин Росії й України, дивлячись на ці цифри, могла б вирішити, з огляду на те, що українці значно краще ставляться до Росії, ніж росіяни до України, що це Україна напала на Росію і окупувала частину її території. Насправді ці цифри означають лише співвідношення сил в інформаційній війні між двома країнами і ті руїни, які створила в головах більшості росіян масована обробка путінським телевізором. Що ж до українців, то слід зазначити, що, незважаючи на десять тисяч убитих і окупацію частини території, багато хто з них все ще розмежовує ставлення до  Росії і ставлення до її керівництва, і це робить їм честь.  Складно сказати, як вплине подальше стрімке зростання кількості дурнів у російській владі і поява дедалі нових безглуздих ініціатив на ставлення громадян України до Росії. Особливо якщо врахувати, що автор найголовнішої і найбезглуздішої ініціативи  щодо окупації Криму явно мав намір правити Росією до кінця свого життя, а росіяни, схоже, готові з цим миритися.