Два дацзибао – про нову економічну політику Росії
Упродовж двох років у програмах російського телебачення теми зовнішньої політики переважали над темами політики внутрішньої, а у внутрішній політиці панувала виключно тема шкідливості демократичної опозиції. Просвітницький ефект цих програм виявився настільки великим, що компетентність російської аудиторії у проблемах України, Європи, США, а також щодо природи й задумів російської опозиції повністю зрівнялася з компетентністю самих просунутих експертів.
Розбуди вночі будь-якого російського телеглядача й постав йому будь-яке політичне запитання, він, не розплющуючи очей, вам відповість, що Україна до кінця цього тижня розвалиться, так само, як і Європа зі Сполученими Штатами, і питання лише в тому, хто з них розвалиться раніше й на скільки шматків. Що ж до опозиції, то вам і дитя телеглядацьке пояснить, що вона складається суціль з геїв, які харчуються держдепівськими коржиками й лише виняткова й прикра доброта Путіна рятує цю купку зрадників від негайного знищення.
Список політичних дацзибао досить короткий, давно затверджений і незмінний. Що ж до дацзибао у сфері економіки Росії, то їх усього два, що дещо утрудняє побудову на них цілої передачі й змушує ведучих виявляти особливу винахідливість.
Програма «Політика» на Першому каналі від 10.02.2016 була покликана дати відповідь на запитання, чому в Росії життя стало гіршим і що треба зробити, щоб воно припинило погіршуватися. Першим економічний рецепт дав лідер ЛДПР пан Ж. Він передусім вимагав припинити стогнати. Після чого вимагав продовжити санкції на п’ять років. У цей час ведучий зауважив, що в залі є живий російський фермер на ім’я Олег Сирота, дав йому слово, і той негайно попросив, щоб санкції продовжили не на п’ять, а на десять років.
Уся ця дискусія про термін санкцій була дещо безглуздою, оскільки відбувалася одразу після того, як ведучий Петро Толстой пояснив, що оскільки Європа жорстко пов’язала скасування санкцій з поверненням Криму, то це означає, що санкції назавжди. В усякому разі з точки зору Петра Толстого й більшості експертів, присутніх у студії.
Тут польський журналіст Якуб Корейба вирішив внести свіжий струмінь до обговорення й заявив: «У нас у Європі ваша татаро-монгольщина не пройде». Усі експерти одразу здійняли галас, і в загальному гаморі можна було розрізнити окремі вигуки Ж. про те, що «це ми вас від татаро-монголів врятували!», але ведучий твердою рукою відвів дискусію з небезпечної історичної теми й повернув її в лоно економіки.
Проте, Леонід Гозман, якого за погану поведінку свого часу припинили пускати на федеральні канали, а тут раптом навіщось знову покликали, знову спробував зіпсувати всім пісню й заявив, що наші економічні проблеми мають політичний характер. Тут усі знову здійняли галас і почали кричати на Гозмана, що всі проблеми російської економіки створив особисто він, коли зі своїми друзями був при владі. Гозман намагався пояснити, що якийсь стосунок до влади він міг мати лише в минулому столітті, але його ніхто не слухав, а ведучий Олександр Гордон вимагав негайно поховати нарешті ліберальну ідею. А перед цим Гордон м’яко нарікав Путіну, що той, коли прийшов до влади, навів лад у всіх сферах, але залишив один неприбраний кут: не викинув на звалище лібералів з управління економікою.
Так Олександр Гордон сформулював одне з двох економічних дацзибао сучасної Росії про те, що в усіх російських бідах винні ліберали, які 1917-го знищили велику Російську імперію, а 1991-го не менш великий Радянський Союз. Тут, щоправда, всередині цього дацзибао є досить дивна загадка. Ті, хто його викрикують, зазвичай сором’язливо оминають питання, чому ж їхній кумир Путін, який ніколи не помиляється й бачить крізь землю й пучину морську, ось уже 16 років не може розгледіти у себе під носом, в уряді й у своєму найближчому оточенні ворогів-лібералів, які продовжують губити російську економіку.
За весь час гуркоту антиліберальної риторики ніхто з антилібералів причин такої загадкової вибіркової сліпоти Путіна так і не пояснив. У той час як ось же вони, можливі рятівники Росії, з ранку до вечора в ефірі федеральних телеканалів. Ось ведучий Олександр Гордон, який прямо заявив, що готовий хоч зараз очолити уряд Росії. І план у нього є. Він його кілька разів пред’явив у цій же передачі глядачам Першого каналу. Виявляється, треба зробити так, як у складний для країни момент вчинила влада Південної Кореї. Вона, ця південнокорейська влада, оголосила добровільний збір золотих виробів від громадян. І от південні корейці принесли для порятунку рідної держави аж 250 тонн золота. От і наші пенсіонери, як запевняє Гордон, якщо на кону стоїть існування держави або пенсії, неодмінно відмовляться від пенсій.
При цьому Олександр Гордон щоразу показував для переконливості на екрані великі вироби із золота, які південні корейці принесли для порятунку своєї держави. І щоразу під час цієї надихаючої демонстрації лунали єхидні голоси присутніх у студії лібералів, які запитували, як і де Гордон збирається відшукати в Росії стільки південних корейців, і як він їм планує пояснювати, що вони мусять віддати своє золото в казну Росії. Тим самим ці ліберали як завжди намагалися зганьбити ділову ідею ведучого Олександра Гордона.
Гідну відповідь на витівку лібералів дав лідер ЛДПР пан Ж. Він заявив, що треба перейти до жорсткого авторитаризму. Після чого налякав усіх, заявивши: «От я став президентом». Ведучий Петро Толстой одразу заспокоїв присутніх тим, що це Ж. пропонує всього лише уявний експеримент. А Ж. пояснив, що насамперед він би оголосив населенню, що сьогодні вночі війська МВС знищуватимуть заводи, де виробляють погану горілку й розстрілюватимуть усіх працівників, які не встигнуть сховатися. І от після 10 років такого режиму в Росії настане процвітання. Так Ж. сформулював друге економічне дацзибао — періодичні розстріли громадян як шлях до процвітання нації.
Тут знову встряв невгомонний Леонід Гозман і сказав, що він бачить вихід з кризи в рішучій зміні політичного курсу. А з приводу гоніння на лібералів пригадав, що лібералами вважали себе декабристи, а такі, як ті, що стоять навпроти, — тут Гозман показав на групу експертів-антилібералів на чолі з Ж. — ті декабристів вішали. Експерти-антиліберали радісно загуділи, вочевидь, що вони б і зараз не проти. А ведучий спростував історичний екскурс Леоніда Гозмана, заявивши, що от Микола І був лібералом, але не повісив жодного зайвого декабриста. (Тезу ведучого про зайвого не повішеного декабриста Перший канал показав на Далекий Схід, а із запису, призначеного для європейської частини Росії, його вирізали, справедливо розсудивши, що загартовані сибіряки все витримають, а зніжені пітерці й москвичі можуть розхвилюватися).
У цей момент слово нарешті взяв один із небагатьох економістів, присутніх у студії, Нікіта Кричевський. І одразу став зрозумілим масштаб російської економічної думки. Економіст Нікіта Кричевський вимагав негайно повернутися до споконвічно російських основ економіки, захистити наш внутрішній ринок (навіщо нам ввозити іномарки, коли у нас є «Жигулі»?), стимулювати народжуваність і розвивати цінності сім’ї й справедливості. «Нам усі говорять: Фрідман, Фрідман. А російськоорієнтованої економіки у нас і немає», — з відчаєм виголосив економіст Кричевський. Це була дуже сильна економічна промова, а головне, вона містила дуже конкретну й дієву програму.
Одним з останніх виступив чоловік на прізвище Караулов, відомий тим, що коли він куди-небудь входить, то багато його колег — працівники ЗМІ прагнуть одразу вийти з приміщення, щоб не дихати одним з ним повітрям. Так от цей Караулов усю передачу витріщав очі і загрозливо мовчав. А під кінець заявив: «Я б запровадив кримінальне покарання за образу почуттів віруючих у рубель». І додав, уперши витріщені очі в Гозмана і Сергія Станкевича, що стояв поряд з ним: «Ось ці хлопці погубили на 150 тисяч осіб більше, ніж розстріляв Сталін». Тут у студії здійнявся гул обурення, й стало трохи боязко за долю Леоніда Яковича і Сергія Борисовича.
