Фото як привід зазирнути в очі

Енергії відомого кінооператора та фотомайстра Наталії Компанцевої міг би позаздрити багато хто зі значно молодших її колег. Цього року вона відзначає своє 70-річчя (хоча сама фотограф та багато хто з її оточення переконливо наполягає на цифрі 25), а заразом і 40-річчя своєї «візуальної» — операторської та фототворчості. До експозиції виставки робіт Наталії Компанцевої в Бібліотеці імені Вернадського в Києві увійшло понад 80 фоторобіт, створених із кінця 60-х і аж до нашого 2010 року. Усе це — виключно портретні знімки. Фотограф зізнається, що найбільше об’єктив її фотокамери вабить саме цей жанр. «Люблю знімати людей, але не знаменитостей, а простих людей у різних країнах, незалежно від їх професій, віросповідання та соціального статусу, а також їхній спосіб життя, побут, роботу та захоплення. Я не схильна до гламурної фотографії, мене цікавлять живі люди, в очах яких світиться думка», — пояснює фотограф. Утім, серед експозиції усе ж можна зустріти декількох людей непересічних, наприклад, Олега Янковського та Романа Балаяна.

Аналізуючи 40 років із історії фотографії, які Наталії Компанцевій довелося бачити на власні очі, вона каже: «Перш за все змінилися технології. У певний період майже всі фотографи перейшли на «цифру». Щоправда, сьогодні знову повертається плівка, але тільки до забезпечених людей, або професіоналів. Ще одна цікава закономірність: коли з’явилися «мильниці» та масова кольорова фотографія, коли колір заполонив усе, то одразу виникла зворотна тенденція — усі тепер працюють із ч/б. Насправді ж чорно-біла фотографія завжди була виразнішою за кольорову».

Щодо жанрових преференцій Наталії Компанцевої, то їх фотограф пояснює просто: «Люблю портрети, бо вони дають змогу зазирнути в очі людини». Мабуть, саме тому немає сенсу говорити про узагальнений образ цієї фотовиставки, адже кожен окремий знімок стоїть ніби осторонь інших — адже розповідає про конкретну особистість. Кожен знімок — це індивідуальна історія — не лише того, хто на ньому зафіксований, але й самого автора. Частину експозиції складають фото, зроблені в екзотичних країнах. 2010 роком датовані колоритні ефіопські знімки. До чого ми ведемо? До того, що людина, в якій вирує життя — це завжди захоплююче видовище. Так само як і результати її творчості — чим би вона не займалася. Погодьтеся, не кожен наважиться навідатися на «чорний континент» навіть замолоду. А Наталія Компанцева пішла на це з легкістю — в свої 70. Тобто, перепрошую, 25...

Виставка Наталії Компанцевої працюватиме в Національній бібліотеці України імені Вернадського до 23 березня у будні з 9.15 до 17.30.

ДОВІДКА «Дня»

Наталія КОМПАНЦЕВА — відомий український кінооператор, визнаний фотомайстер. Зняла понад 100 короткометражних і вісім повнометражних фільмів, зокрема, два ігрових художніх фільми з режисером Володимиром Хмельницьким. Тричі лауреат кінофестивалю «Молодість». У її арсеналі також — Золота медаль Міжнародного фестивалю в Кишиневі в 1980 році, Срібна медаль Всесоюзного фестивалю спортивного кіно в Каунасі 1983 року. Призер та переможець багатьох міських та республіканських фотовиставок і конкурсів. Мала сім персональних виставок у різних містах України, а також у Аддіс-Абебі (Ефіопія). Учасниця понад 20-ти Міжнародних європейських та азійських фотосалонів. Нині — голова худради Національної спілки фотохудожників України.