«Газетна Незалежність»

У конференц-залі Національної спілки журналістів України представили виставку знакових українських газет. Експозиція знайомить відвідувачів з історією преси за часи незалежності — від 1991 по 2016 рік, у кожному з яких почесне місце відведене конкретному виданню. Усього представлено двадцять п’ять видань. Упорядкував і презентував виставку «Газетна Незалежність» історик та журналіст Вахтанг Кіпіані. Першими відвідувачами стали самі ж журналісти та редактори представлених видань.

«Організатори показали на цій виставці «медійний зліпок епохи». Чимало видань є певною мірою знаковими в історії українського газетного світу, — поділився враженнями від виставки керівник творчої групи редакції газети «Вечірній Київ» Леонід Фросевич. — Такими знаковими виданнями є, до прикладу, представлена «Вечерняя Одесса», яку редагував відомий журналіст Борис Дерев’янко. Його було вбито в 1997 році. Це приклад видання з принциповим і правдивим ставленням до політичної ситуації в тогочасній Україні. Також відвідувачі можуть ознайомитися з першими газетами, які показували новий підхід до журналістики, — львівський «PostПоступ», пам’ятник Олександру Кривенку. В експозиції представлено таке шановане видання, як «День», що цього року відзначає двадцятиліття існування і є якісною альтернативою в медіа. Як було відзначено на відкритті, саме «День» є прикладом творення якісної публіцистики. Представлено і найстаршу у світі україномовну газету «Свободу», котра виходить безперервно з 1893 року і має редакцію в штаті Нью-Джерсі. Окрему увагу відвідувачі звертають на приватні газеті, що з’явилися на зорі незалежності країни, зокрема «Киевские Ведомости». У цьому виданні пройшли школу чимало відомих сьогодні журналістів».

За словами Леоніда Фросевича, «Газетна Незалежність» цікава і представленими там сепаратистськими виданнями, які вільно виходили на території України всі ці роки. «Зверну увагу на «Новороссийский курьер», сепаратистську чорносотенну газету, яка виходила в Одесі у 2007 році, — продовжує Фросевич. — Важко повірити, але це легально зареєстроване видання, що вело пропаганду відновлення монархії та поширення у нас «русского мира». Організатори спробували показати своєю виставкою особливий вимір газетної журналістики. В Україні дійсно було чимало видань. Дехто вважався законодавцем газетної моди. Але багато з них зникли. Виставка спонукає замислитися про те, чи не звужений сьогодні медійний світ, де більша увага приділена інтернет-сектору. Насправді ж цінність друкованого слова залишається надміру великою. А газета стає мало не елітарним мистецтвом».