Глядачам присвоєно звання заручників

Добридень, шановна редакціє!

Навчений гірким досвідом, уже боюся телемостів, особливо напередодні президентських виборів. Якщо Познер роздумує про те, як вилікувати сифіліс, то значить, у нашій країні ця хвороба невиліковна. Коли неспроможність влади стає очевидною, влада сідає на електрокар і їде до електорату, докучаючи йому розмовами на вічну тему: «Як нам облаштувати Кабмін?» У історії таких прикладів море. Пригадаймо Францію напередодні економічного краху й вибори в генеральні штати. Пригадаймо Радянський Союз. Перебудова. Гласність. Горбачов. Вибори й перший з'їзд народних депутатів. Доля короля була жахливою. Горбачову поталанило більше, він став першим і останнім президентом неіснуючої держави. Президент є — країни немає. Недобре якось вийшло. Наші «машиністи» навчилися використовувати атрибути демократії й гласності як запобіжний клапан. За необхідності то відкривають, то закривають. Організувати телеміст можна, а трансляцію дня уряду в парламенті — ні. Ну не хочуть вони, щоб люди знали про профіцитний бюджет, ще когось грець ухопить.

Єдиною відрадою в нашому болотяному житті стали скандали в покоях виконавчої влади. То хтось украде стратегічний запас гасу, то хтось реконструює Палац «Україна», а то раптом колишній прем'єр-міністр із панамським паспортом і орденом Ярослава Мудрого втече до Америки. Добрі язики стверджують, що в тихому болоті чорти водяться. Брешуть, напевно, хто цих чортів бачив? Увімкнеш телевізор, а там сидить міністр внутрішніх справ Кравченко й у черговий раз розповідає про чергове вбивство. Цим справа і скінчиться. На запитання: «Кого вбили?» всі вже відповідають: «Кого треба, того й убили».

З наближенням виборів усі ми стаємо виборцями, а значить, заручниками того, що змушені бачити й чути. В азарті передвиборної боротьби хтось здійснив замах на кандидата в президенти Наталію Вітренко. В нашій країні часто скоюють злочини, щоб маніпулювати свідомістю й вчинками не людей, а виборців. У Павлова це добре виходило із собаками. Хіба після замаху Наталія Вітренко стала дівою Марією? Але виборці, які вирішили віддати свій голос за Наталію Вітренко після замаху, зроблять те, чого від них чекають ті, хто задумали цю підлість. Шкода Н. Вітренко, шкода виборців, які стали розмінною монетою в цій мерзотній грі під назвою «Президентські вибори».

В Одесі ми все це вже проходили. Навіть якщо Кучма програє, завжди можна знайти суддю-однофамільця Яковлева якогось міста Бердянська, й той скасує результати виборів. Після обрання мера в Одесі та Києві звинувачення на адресу Е. Гурвіца та О. Омельченка були однакові, але в одному випадку результати виборів скасували, в іншому — ні. А ви говорите, Феміда сліпа. Це в них за бугром вона сліпа, а наша даремно кувалдою не розмахує. Невесела картина виходить.

З повагою
Костянтин ЛУНЬОВ,
Одеса