Олександр ПЕТРУЛЕНКОВ, начальник відділу зв’язків із громадськістю НТКУ:

— На мій погляд, вiдбудеться ще більш чітке розділення (за стилістикою і тематикою) телеканалів згідно з їхньою орієнтацією на ту чи іншу глядацьку аудиторію. Будуть яснiшими індивідуальні риси кожного. Візуально це проявлятиметься в конкуренції вишуканих електронних «одяганок», своєрідності стилів анонсування програм і фільмів.

Усі провідні канали значне місце відведуть політичному піару. В інформаційних, аналітичних програмах очікуються якісні зміни на краще. Тут політика буде більш продуманою і зваженою, з далеким прицілом. Глядацька довіра завойовуватиметься довго і дорого.

Думаю, що в майбутньому сезоні не варто розраховувати на появу нового оригінального телешоу. На жаль, великобюджетні проекти поки будуть швидше винятком, ніж правилом. Зате досягне апогею виробництво малобюджетних непостановочних програм у стилі «реальне ТБ». Більш жорстка конкуренція серед лідерів телеринку буде в ніші кіно і телесеріалів. Спортивне мовлення активно розвиватиметься. Має збільшитися кількість видів спорту, що транслюються.

Ольга ТАУКАЧ, генеральний директор ТК «Гравіс»:

— Прогноз оптимістичний. Ідея створення одноформатного каналу, яку почала реалізовувати ТК «Гравіс» під 12-годинною рубрикою «Телемегаполіс», безсумнівно знайде розвиток, особливо в регіональному телепросторі. Замість каналів-близнюків, відмінних один від одного лише акцентами в новинних випусках, глядач має всі шанси отримати повноцінний канал кінопоказу, дитячий і екологічний, комерційний і розважальний канали і т.ін. — відповідно до заявленої та захищеної концепції, під яку мовники й отримали ліцензію Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України.

Прогнозую істотне зростання вітчизняного телевиробництва, в тому числі й кіносеріалів. Накопичені за останні роки технічні та творчі можливості дають підстави сподіватися на серйозний якісний стрибок української телепродукції.

Євген ГЛІБОВИЦЬКИЙ, «1+1»:

— Буде багато власного продукту. Формати можуть бути різні — куплені, власної розробки. Якість — також. Те, що власний продукт здатний тримати глядача, медіа-менеджери — судячи з ефірів — усвідомили. На великий поїзд встигли, здається, тільки «1+1» і, можливо, встигнуть «Інтер» і «Новий», хоча власного виробництва там на кілька порядків менше. Інші доганятимуть на електричках.

Буде менше інформації. Її і так було небагато. Документалки — надто дорого і гонорово, новини — тільки про хороше і з «правильним» підходом (борони Боже, сама Влада побачить і перехвилюється!). А оскільки глядачі починають потроху демонструвати власне уміння протистояти пропаганді, «прогрузам» і маніпуляціям, то найпростішим рішенням медіа-менеджерів буде зменшення кількості потенційно конфліктного новинно-інформативного продукту і заміна його на розважальний. Так усім спокійніше, потрібно робити менше компромісів і тоді буде виникати менше конфліктів.

Тобто — правди не буде. Об’єктивності — також. Збалансованість — тільки в демо-версії. Будуть дещо кращі фільми (ринок реклами все-таки потроху десь там розмножується). Кращими стануть програми, тому що іноді виникають нові та класні ідеї.

Але в накладеному на сувору українську дійсність вигляді — все буде приблизно так само, як і зараз. Прогрес — виключно в рамках маргінесу.

Гліб КОРНІЛОВ, заступник голови правління ЗАТ «Міжнародний Медіа Центр-СТБ»:

— Посилення конкуренції, причому не тільки в прайм-таймі, а й по щоденним слотам. Все більше ресурсів канали почнуть спрямовувати на власне виробництво, в тому числі і на проекти «реального ТБ», однак за останніми результати будуть неоднозначними. Можливо, конвергенція каналів, насамперед у кінопоказі, досягне маразматичного піку, і почнеться процес дивергенції, коли канали стануть жорсткіше відбудовуватися один від одного, і ми побачимо ескізні контури різних форматів.

Враховуючи новий парламентський розклад, в усіх загальнонаціональних каналів і мереж є реальна можливість об’єднатися і пролобіювати більш прогресивний закон про рекламу, який би дозволяв переривати телефільми рекламою, що посилило б фінансову базу усього українського телебачення.

Крім цього, в наступному році у зв’язку з оголошеним тендером можливі серйозні зміни у сфері виміру рейтингів і цільових аудиторій, що викличе переміщення на ринку телереклами.

Дмитро КИСЕЛЬОВ, головний редактор інформаційної служби мовлення каналу ICTV:

— Думаю, непогана перспектива у розмовних форматів. Минулі вибори показали, що люди ще не розговорилися. І те, що відбувається, поки ще не вербалізоване, не висловлене. Люди не навчилися формулювати, а значить, вони поки ще не навчилися системно оцінювати процеси в суспільстві та державі. Ті, хто вміє це робити, часто цим зловживає. Так що розмовні формати, мені здається, повинні розвиватися більш активно, бути пріоритетними. Суспільство відчуває цю спрагу, і вони будуть запитані.

Крім того, напевно, будуть розширюватися якісь інтернаціональні проекти, міжнародні компанії будуть об’єднуватися. Один із прикладів цього — кенійський проект між російським каналом СТС і українським «1+1». Завдяки новому менеджменту на цих каналах Олександр Роднянський і Андрій Разбаш за підтримки «ВІД» починають це робити. Наскільки я знаю, вони відправляють на острів команду з вісімнадцяти чоловіків і чотирьох жінок. Жінка з певною періодичністю повинна буде викидати по одному чоловіку, який не пройшов природний відбір. Таке ось реальне телебачення. З другого боку, наскільки воно реальне — адже це штучна ситуація, багато в чому ця реальність має постановочний характер… Так чи інакше, але такі екстравагантні проекти, напевно, також будуть розвиватися.

Ще одну тенденцію спробувала запропонувати Національна рада з питань телебачення і радіомовлення, ухваливши нещодавно рішення про те, що канали весь свій продукт повинні виробляти українською мовою. Мені це рішення здається консервативним. Поки цю постанову ніхто не бачив, нам сказали в Нацраді, що текст можна буде скоро отримати. Зараз існує тільки інтерпретація — два рядки в Інтерфаксі. Реально це легко обходиться, оскільки виробником може бути хто завгодно. Хоч від цього рішення не стане менш консервативним чи навіть агресивним щодо європейського вибору. Україна досі не підписала конвенцію про мови національних меншин. Якщо вона бажає підтвердити свій європейський вибір, то інтереси російськомовного населення повинні враховуватися. Мені не зрозуміло, чому в Нью-Йорку чи Копенгагені вважають за необхідне вести мовлення російською, а в Києві — ні. Дивне рішення, але воно відображає деяку спробу створення тенденції.