«Інструкція з експлуатації» українського ТБ

На вітчизняних телеканалах виходить кілька придбаних у Росії програм формату «зроби сам». Одні присвячені облаштуванню квартири, інші — дачної ділянки тощо... Нещодавно в інтерв’ю «Дню» (№161, 171—172) керівники провідних телеканалів дали зрозуміти, що вітчизняне телебачення «дозріло» для виробництва власних «прикладних програм» — починаючи з «інструкції з застосування України» і закінчуючи рекомендаціями з питань будівництва та ремонту. Тепер тільки залишається чекати, коли плоди праці наших телевізійників поваляться на голову українського глядача, і чим це йому загрожує.

А поки що «День» порадився з експертами:

ЯКИМИ САМЕ ЗА ФОРМОЮ І ЗА ЗМІСТОМ МАЮТЬ БУТИ УКРАЇНСЬКІ ПРОГРАМИ ФОРМАТУ «ЗРОБИ САМ»?

Наталя ЛАВРИНЕНКО, соціолог:

— Я вважаю, що «корисні поради» повинні існувати на ТБ у формі рубрик. Це урізноманітнило б телеефір і привернуло б увагу глядача. Звичайно, нічого нового в цей формат наші телевізійники не привнесуть. Якщо вони таки надумають виробляти щось у цьому дусі, то швидше за все підуть за принципом копіювання московських проектів.

Я вважаю, що найбільш життєздатними були б передачі, присвячені садівництву, ремонту тощо. І вони обов’язково повинні орієнтуватися на середнього (за матеріальним достатком) телеглядача. І я впевнена, що нам потрібно нарешті відмовитися від цього ненормального перекосу у бік кулінарії. По-перше, ці передачі просто аморальні для більшої частини глядацької аудиторії. У країні неблагополучній, враховуючи можливості споживати, такі передачі іноді викликають роздратування.

А от програми «зроби сам», «поший сам», «сплети сам» — потрібні. Але надто бажано, аби їх не було більше, аніж, скажімо, науково-популярних телепередач. А з ремонтом у домі — уже якось розберемося...

Олександр ГУБЕНКО, головний редактор журналу «Практична психологія та соціальна робота»:

— Українець — людина хазяйновита, працьовита, схильна постійно облагороджувати свій побут. Я гадаю, що передачі формату «зроби сам» дуже вписуються в український менталітет. Відтак, за наявності, могли б викликати відповідну зацікавленість з боку телеглядачів.

Але, думаю, нам слід не тільки копіювати теми закордонних програм, а й вносити до передач власні ідеї. Наприклад, було б непогано, якби побільшало програм на кшталт «зроби СЕБЕ сам». З програм люди повинні отримувати не тільки побутові поради, а й інформацію про те, як правильно виховувати дітей, як позбутись або запобігти поганим звичкам і таке інше. У цих програмах має бути певний набір психологічних порад.

Вважаю, що слід терміново збільшити кількість дитячих програм вищезгаданого формату. Нині виховання і навчання більшості дітей в Україні дуже абстраговане, відокремлене від реалій. Сучасні школярі миттєво вирішують задачі з біогенетики або вищої математики, але елементарними знаннями більшість із них не володіє. Наприклад, тим, як орієнтуватись у просторі, як не заблукати в лісі, або як передбачати погоду, дивлячись на зміни природи...

З точки зору психолога, вважаю, що напередодні виборів для пересічного громадянина були б актуальні передачі з політичної психології. У них, орієнтуючись на багатий історичний і сучасний фактаж, слід було б розповідати про закони поведінки виборців, розвитку суспільства, про політичні технології.

Насамкінець, у нас немає програм психологічного спрямування. Хоча знати себе — не менш важливо для людини, ніж знати, як правильно вирощувати вдома кактуси або як полагодити будь-який електроприлад.

Михайло ВЕЙСБЕРГ, директор центру «Видавець & редактор», медіаконсультант:

— Росіяни справді дуже професіонально розробили цей формат на телебаченні. Їхній канал ТНТ, наприклад, позиціонує себе як «корисний канал». Російські телевізійники вловили, що цінність телебачення не лише у розвагах, заповненні вільного часу, а й у певній користі. Так, передача «Москва: інструкція з застосування» розповідає про всі новинки мегаполіса: куди сходити, що купити, до кого в якому випадку звернутися. І разом з тим, на тому ж ТНТ йдуть нагієвські «Вікна», які подаються під рубрикою «Вчимося на чужих помилках». Це говорить про те, що формат «інструкції з застосування» не обов’язково повинен мати на увазі те, що якийсь майстровитий чоловік розповідатиме, як правильно шпаклювати вікна чи фарбувати труби. Якусь прагматичну користь можна витягнути майже з будь-якого контексту.

Якщо подібні програми створюватимуться і на українському ТБ, то телевізійники повинні пам’ятати, що я, подивившись, не побіжу шукати лобзик чи напилок. Хочеться простих, але доречних і дотепних порад.