Кілька способів перетворити редакцію газети на конвергентне медіа,

26 листопада в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка відбулися дебати у форматі телемосту між польськими та українськими журналістами. Предметом дискусії, ініційованої польським фондом «Нові медіа», стали свобода ЗМІ та розвиток громадянського суспільства в Україні й Польщі. Польських колег представляли директор фонду Роберт Богданські та Анджей Краєвські (Крайова рада телебачення і радіомовлення Польщі). З українського боку участь у дискусії взяли виконавчий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар, медіа-юрист Тарас Шевченко, Анатолій Яковець (Інститут міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка). Представляти газету «День» у дискусії з польськими партнерами ми доручили аспірантці факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка Юліані Лавриш. Таке рішення — невипадкове. Юліана — двічі випускниця Літньої школи журналістики «Дня», один із організаторів «Дискусійного клубу» на базі факультету журналістики ЛНУ, який ініціює обговорення тем, що порушуються на сторінках нашого видання, у львівському інтелектуальному середовищі. Юліана — яскравий приклад того, як молодь переосмислює ідеї «Дня» й водночас привносить в інформаційне поле, що його створює газета, свіжі думки та нову енергію.

Зі зростанням темпів розвитку технологій відбувається і прискорений розвиток журналістського середовища. Сьогодні для багатьох не досить отримувати інформацію з якогось конкретного джерела, адже зазвичай інформаційний ранок розпочинається не лише із прослуховування радіоматеріалів у маршрутних таксі, перегляду «свіжої» преси, а й зі стрічки новин в Інтернеті. Журналісти не могли не відреагувати на збільшення запитів аудиторії, тому й постала потреба у створенні моделі конвергентного ньюс-руму, в якому колективи телекомпаній передають свої матеріали і радіостанціям, і газетам, і інтернет-виданням. Вважаємо, що такі редакції мають як позитиви, так і негативи. По-перше, конвергентна редакція дає можливість оптимізувати суто журналістський ресурс, використовувати й обробляти інформацію всередині ньюс-руму в різних модифікаціях. По-друге, це підвищення конкурентоспроможності на медіа-ринку, адже аудиторія зацікавлена бачити улюблене ЗМІ в різних діапазонах. Проте, на нашу думку, єдиним негативом цього ньюс-руму залишається девальвація людського ресурсу, адже журналіст через універсалізацію витрачає свій творчий ресурс.

Спостерігаючи за роботою у всеукраїнській газеті «День», можемо сказати, що ньюс-рум часопису також можна назвати конвергентним. На відміну від інших конвергентних медіа, наприклад таких, як New York Times, де оновлення сайта і номер газетного примірника — різні за наповненням, або контентом, чи львівського холдингу ТРК «Люкс», де в основі роботи ньюс-руму сконцентровано різні форми подання новинного продукту — через Інтернет, радіо і телебачення; газета «День», ми вважаємо, займає особливу нішу. Отож розглянемо основні формати роботи редакції, аналізуючи разом із теорією конвергенції.

Основна суть конвергенції полягає в тому, щоб робити контент для всіх видів ЗМІ й керувати цим потоком із єдиного центру. Виникнення газети «День» було реакцією на певні внутрішні журналістські процеси й колізії, а також на виклики тодішньої суспільно-політичної обстановки. Практично за шість років газета перебувала у творчому пошуку: змінювався журналістський колектив, дизайн газети, формат, проте стратегічна мета видання залишилася незмінною — утвердження ідеї україноцентризму. Гадаємо, основний месидж редакційної політики, що його прочитуємо між рядків: із українським центром до цілого світу. На підтвердження тези звернімося до рубрикації друкованого примірника часопису. Отже, газетна палітра представлена такими рубриками: «1-ша шпальта», «День України», «День Планети», «Подробиці», «Економіка», «Суспільство», «Культура», «Тайм-аут». Загалом концепт видання спрямований більше на внутрішню українську атмосферу, адже журналістські матеріали «Дня» порушують ті проблеми, що є актуальними насамперед для українців, а вже потім можуть чи не можуть зацікавити іноземців. Головний редактор «Дня» Лариса Івшина наголосила перед учасниками Літньої школи журналістики-2011: мета газети — «пробудити українськість в українцях». Тому на сторінках газети можна ознайомитись із виступами відомих письменників, публіцистів, науковців, політиків. Крім того, наприкінці тижня читачі мають змогу купувати подвійний номер за п’ятницю і суботу, в якому, разом зі звичними рубриками, є ще розділи «Історія та Я», «Прес-клуб». Ідея конвергенції сконцентрована й у спеціальних ініціативах видання, включаючи щорічний фотоконкурс, Бібліотеку газети «День», Острозький клуб інтелектуальної молоді, щолітню Школу журналістики. «День» крізь призму своїх ініціатив звертає читача насамперед до українського, а вже тоді до загальноєвропейського, адже основна мета фотоконкурсу — показати українцям невідому Україну, а до стратегії «Бібліотеки», Клубу, Школи — створити інтелектуальний національний фундамент.

На думку російської дослідниці М. Лукіної, конвергенція в журналістиці має трирівневу структуру: технологічний, економічний (індустріальний) і професійний рівень. Розгляньмо ці рівні детальніше, крізь призму проектів під егідою «Дня». Сьогодні, коли журналістика дедалі більше розвивається на базі інтернет-майданчиків, тобто переходить із традиційних медіа в нові, посилюється прагнення поширити свій продукт, щоб таким чином знайти свого реципієнта в цьому середовищі. З ініціативи головного редактора Лариси Івшиної наприкінці вересня 2011 року часопис «День» розширює свій простір в Інтернеті, стартуючи проектом «Україна Incognita».

Офіційна дата відкриття сайта «Україна Incognita» — вересень 2011 року. З опису проекту ресурсу дізнаємося, що інтернет-версія приурочена до 15-річчя всеукраїнської газети «День». Редакція звертає увагу читачів на тому, що основний масив історичних матеріалів газети переведено в електронний формат і розміщено на сайті. Головний ідейний вектор — реконструкція правдивих історичних фактів. 2002 року серія «Бібліотеки «Дня» розпочалася із книжки з однойменною назвою — «Україна Incognita». Зазначимо, цю книжку було перевидано шість разів. Крім того, редакційна політика часопису спрямована на відкриття архівів номерів, які сьогодні доступні читачам, починаючи з 1997 року. У межах нашого магістерського дослідження ми провели інтерв’ю з головним редактором веб-проекту — Артемом Жуковим, котрий зазначив, що концепт сайта розвивався через впровадження певних рубрик на сторінках газети. Ідея веб-проекту продукувалася разом із розвитком основного друкованого джерела. Якщо ж звернутися до текстуального контенту, то, за словами Артема Жукова, спочатку переважали старі публікації — у співвідношенні 95% до 5%; проте сьогодні збільшується кількість нових авторів, відбувається розширення аудиторії, яку цікавить не тільки друкований варіант газети, а й «День» в інтернет-просторі.

Примітно, що ідея проекту має свою концептуальну тяглість від однойменної рубрики «Україна Incognita» у всеукраїнському часописі «День». І це ще одна можливість конвергентно поширювати українську ідею. Примітними рубриками проекту є «Інтелектуальна карта України», «Музеї он-лайн», «Зворотний зв’язок». Рубрика «Інтелектуальна карта України» містить ідею текстуально-інформаційного панно. Кожному відвідувачеві сайта доступно за допомогою карти України клікнути на будь-яку визначену червоним стікером область і дізнатися більше інформації про той чи інший населений пункт. Тому основне призначення цієї рубрики — провести віртуальну екскурсію для відвідувачів найцікавішими і маловідомими місцями України, а через те відкрити Україну для українців. Відкриттям ресурсу, на нашу думку, є рубрика «Музеї он-лайн», клікнувши на яку, відвідувач може віртуально відвідати такі музеї: Музей Уласа Самчука, Музей Гетьманства, Історико-меморіальний музей М. Грушевського, Коломийський музей наодного мистецтва Гуцульщини і Покуття, музей писанкового розпису в Коломиї, Меморіальний музей В’ячеслава Липинського в Затурці, Музей історії Острозької академії, Національний музей «Чорнобиль», Музей народної скульптури Михайла Дзиндри, Музей визвольної боротьби Юрія Микольського, Музей скла у Львові, Музей волинської ікони. Реципієнт веб-проекту має змогу не тільки ознайомитися з історичними експонатами, а й знайти і прочитати докладну інформацію з історії музеїв.

Важливою також є рубрика для творення соціальної комунікації — «Зворотний зв’язок» та «Читачі «Дня» он-лайн». Редакція проекту представляє не лише свою читацьку аудиторію, а й засвідчує через дописи своїх реципієнтів важливість цього проекту, трансформуючи призначення сайта із локальної аудиторії на українське суспільство.

У процесі аналізу сторінки веб-проекту, основної рубрикації ресурсу і концепцій зазначимо, що структура джерела, основне ідейне навантаження спрямовані на пошук діалогу в міжнаціональному середовищі нашої країни, адже, на думку головного редактора сайта, «Україна потребує здорової дискусії між меншинами всередині країни», — і в зовнішньому просторі, щоб не «втратити світового контексту». Важливо, що в межах веб-проекту маємо рубрику «Маршрут №1», у контексті якої відвідувачі мають змогу ознайомитися з подорожніми нарисами авторів та дописувачів сайта. Крім того, вже три місяці поспіль газета видає також однойменні номери глянцю — «Маршрут №1», пропонуючи ніби і «глянцеві теми»: про українську наречену, коштовність прикрас і світ чоловіків; але водночас знову-таки конвертуючи у, на перший погляд, «гламурні теми» український зміст, українську сутність. Сьогодні глянцевий додаток, «Бібліотека», продаж друкованих примірників є компонентами економічного рівня конвергенції, адже основний контент глянцю становлять матеріали, які наповнені рекламним змістом.

І, звичайно, третій рівень — професіональний — охоплює весь обшир роботи журналіста «Дня»: друкований примірник, сайт газети, де в часі подієвої послідовності виставляють репортажі, які передують друку; упорядкування книжок із «Бібліотеки «Дня», глянцевий місячник, робота над веб-проектом і фотоконкурс, особлива робота більд-редакції з акцентом на концептуальних фото.

Розглядаючи «День» у контексті сучасного українського медіа-простору, можемо зазначити, що принцип роботи редакції визначає модель конвергентної редакції. Модель редакції газети «День» — окрема цікава для дослідження ніша, яка визначає здійснення певних ініціатив, котрі виходять із однієї україноцентричної ідеї. І ще, часопис має свою постійну аудиторію мислячих і мотивованих реципієнтів, проте за умови конвергенції межі аудиторії розширюються.