Кінопрокат українською: чи є шанс?

Як повідомив «Дню» засновник та генеральний директор B&H Film Distribution Богдан Батрух, його компаніям частково повернули вилучені комп’ютери та документи. Нагадаємо, 5 квітня податкова міліція Державної податкової інспекції в Шевченківському районі Києва вилучила бухгалтерську, організаційну документацію й комп’ютери у ПрАТ «B&H», у ТОВ «КІНОПАЛАЦ», ТОВ «СІНЕМА», а також обладнання для дубляжу й озвучення аудіовізуальних творів українською мовою у ТОВ «ЛЄДОЕН» («День» №63 від 10 квітня 2012 року).

— Нам повернули комп’ютери й віддали всі диски, вилучені на студії «ЛЄДОЕН». Вона вже працює в нормальному режимі. Зараз (розмова відбувалася 11 квітня. — Ред.) ми робимо копії жорстких дисків бухгалтерії. Таким чином, усі офіси працюють у робочому режимі. Хоча частину документів і комп’ютерів нам ще не повернули, — розповів «Дню» Богдан БАТРУХ. — Сподіваюся, що питання, які ще залишаються невирішеними, розв’яжуть в адміністративному порядку згідно із законами України. Принаймні від понеділка все відбувається у менш-більш об’єктивному руслі. Таких драматичних загроз функціонуванню компаній, які існували в четвер і п’ятницю, вже нема.

Утім, минулотижневий «наїзд» податкової міліції на B&H — лише, так би мовити, верхівка айсберга. Адже проблеми компаній Богдана Батруха з податковою інспекцією розпочалися ще 2010-го й тривають уже два роки. А оскільки B&H — піонер україномовного дубляжу фільмів та лідер кінодистриб’юторського ринку України, то ситуація навколо компанії виходить на ширший гуманітарний рівень.

З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО ДУБЛЯЖУ

Масово українська мова потрапила в кінотеатри близько 2007 року, після того, як було ухвалено постанову Кабінету Міністрів України від 16 січня 2006 року «Деякі питання порядку розповсюдження і демонстрування фільмів». Згідно з цією постановою, встановлювалася квота обов’язкового дублювання (озвучення, субтитрування) українською мовою іноземних фільмів для прокату. З 1 вересня того ж року фільмів з українським дубляжем мало бути не менше 20%, з 1січня 2007-го — не менше 50%, а з 1 липня 2007-го — не менше 70%.

Утім, як розповів «Дню» громадський активіст, учасник ГО «Кіно-переклад» Андрій Андріюк, уже в 2007 році цю постанову КМУ скасували, зокрема «завдяки» деяким компаніям, що займалися прокатом фільмів. У відповідь на це група народних депутатів, в тому числі В’ячеслав Кириленко, звернулася до Конституційного Суду, який постановив, що всі фільми мають бути дубльовані, озвучені, субтитровані державною мовою.

— Попри постійні спекуляції на цьому питанні (чимало компаній хотіли показувати фільми з російським дубляжем, але з українськими субтитрами), серйозний відкат назад відбувся тільки в 2010, після зміни влади, — говорить Андрій АНДРІЮК. — У результаті дозволили показувати кіно будь-якою мовою, але дубляж мав бути зроблений лише на території України. А з 1 лютого цього року уряд ухвалив постанову, відповідно до якої можна завозити готові дубльовані фільми російською з Росії. По суті, це повертає нас назад у 2006 рік.

Прикметно, що саме в 2010 році починаються проблеми і в кінодистриб’юторських компаній, що належать Богдану Батрухові.

Історія самої B&H Film Distribution розпочинається ще в 1990-х. У 1998 році підприємство відкрило в Києві перший в Україні найсучасніший цифровий кінотеатр — «Кінопалац». Як власник компанії у 1994 році від імені Асоціації американських кіностудій Богдан Батрух офіційно брав участь у розробці та ухваленні Закону України «Про авторське право і суміжні права».

— Компанії Батруха дуже законослухняні, — запевняє Анна ЧМІЛЬ, екс-голова Державної служби кінематографії Міністерства культури і туризму. — З чого почалися проблемні моменти, пов’язані із податковою інспекцією? З того, що податкова і митна служби по-різному трактували положення щодо податків, особливо податок на додану вартість. Коли я працювала головою Державної служби кінематографії, ми неодноразово зустрічалися з представниками як одного державного органу, так і дрегого. Безумовно, всі були зацікавлені в тому, щоби збирати якомога більші податки. І коли ми зрозуміли, що розв’язати цей конфлікт мирним шляхом не вдається, внесли зміни до Закону «Про кінематографію»: копії фільмів іноземного виробництва мають виготовлятися в Україні перед показом. З одного боку, це повинно було стимулювати розвиток національної кіноіндустрії, в тому числі й технічно, а з іншого — врегулювати цю проблему. Було закуплено обладнання відомої французької фірми для обробки плівки й тиражування фільмокопій.

Утім, як ми вже зазначали, після зміни влади в 2010 році почалися проблеми, пов’язані з внесенням змін до закону, поступками російським кінодистриб’юторам, зрештою, знову почали розкручувати штучну проблему, мовляв, не всі громадяни України знають українську мову... Але тоді різкий тиск на українську кіноіндустрію викликав суспільний спротив. Нагадаємо, у 2010 році письменники та музиканти звернулися до Президента з проханням не допустити знищення українського кіно («День» № 102 від 15 червня 2010 року). Вони, зокрема, зазначали, що «після рішення Конституційного Суду про переклад іноземних фільмів українською спостерігалося стале зростання кількості глядачів, що прийшли в українські кінотеатри». Так, 2009 року кількість глядачів порівняно з минулим зросла на 15%. А головне — якість україномовного дубляжу перевищує якість російськомовного. За це голосують самі глядачі — ногами.

— Коли всі кричать про мову, ніхто ж не враховує, що за 20 років незалежності фактично виросло молоде покоління, яке мову вивчало в школі й володіє нею. А сьогодні саме ця молодь є основним глядачем у кінотеатрах. Смішно орієнтуватися на 70-річних, які ніколи не вивчали мови й не розмовляли нею, — переконана Анна ЧМІЛЬ. — Ця мовна дискусія мені дуже запам’яталася, тому що в ній брали участь серйозні люди — Бережна, Царьков, Колесниченко. Вони постійно давали інтервѓю про те, що відбувається порушення прав людей. Власне, я запам’ятала нараду в Кабінеті Міністрів у 2010 році з участю віце-прем’єра з гуманітарних питань Володимира Семиноженка, депутатів, режисерів, дистриб’юторів. Розмова активно зводилася до того, що досить вже дублювати, це питання має вирішувати власник кіномережі чи дистриб’ютор. Безумовно, актори й режисери наводили свої аргументи, що весь світ працює за такими правилами, які були прийняті й в Україні. І що якщо ми захочемо показати український фільм за кордоном, нам за свої кошти потрібно буде адаптувати мовний текст фільму до мови, яка є державною на цій території. Але в результаті, як я і побоювалася, розробили новий проект Закону «Про кінематографію», в якому нівелювали статус національного фільму і, що закономірно, мовний контекст. На щастя, цей законопроект не був підтриманий і навіть не був винесений на розгляд Верховної Ради. Але саме після цієї наради почалися проблеми в компаній Батруха. Дуже потужно, дуже організовано на всі його структури насунула податкова адміністрація. Тоді йому висунули звинувачення, що він не доплачує податки. B&H Film Distribution — це фірма, яка має не тільки українських засновників, її постійно перевіряє міжнародний аудит, який знає нашу законодавчу базу. Більше того, сам Батрух вихований за межами України, і він прекрасно розуміє наслідки невиконання законів у європейських країнах. Тому, наприклад, у мене не виникає жодних сумнівів, що за цими наїздами податкової ведеться підпільна робота.

У даний час Адміністративним судом України розглядається спір за позовом ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» до податкової служби щодо оскарження рішення про донарахування до сплати сум грошового зобов’язання. Суд першої інстанції вирішив справу на користь ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ». В процесі розгляду судової справи науково-дослідний експертно-криміналістичний центр при ГУ МВС України в м. Києві провів експертне дослідження, висновок якого в повному обсязі підтвердив правомірність дій компанії та не підтвердив акту перевірки. Аналогічної думки дійшов Інститут держави і права ім. В. Корецького НАН України у своєму висновку науково-правової експертизи. Найцікавіше, що ДПА України надала компанії 18.06.2011 року роз’яснення з питань застосування окремих норм податкового законодавства, що є предметом спору, яким також підтвердила правомірність правової позиції ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ». Незважаючи на це, суд апеляційної інстанції дійшов прямо протилежного висновку — про правомірність рішення податкової служби, та відмовив компанії у задоволенні позову. Тому ПрАТ «БІ ЕНД ЕЙЧ» звернулося до суду касаційної інстанції.

— Коли Верховний Суд ухвалить рішення, ми прийматимемо його до відома і виконуватимемо. Сподіваємося, що й податкова його виконуватиме. Перший суд ми виграли. Пізніше — програли, тому ми готуємо нові аргументи. Побачимо, — коментує ситуацію Богдан БАТРУХ.

Зважаючи на те що судовий процес ще триває, дії податкової міліції, яка конфіскувала комп’ютери та документи компаній, тим більше були незаконними. Попри те, що частину конфіскованого повернули, загроза досі існує. «Якщо зараз на ринку з’явиться хоч одна копія фільмів, які фактично в кінотеатрах ще не демонструвалися, буде величезний міжнародний скандал», — говорить Анна ЧМІЛЬ.

На її думку, оскільки не вдалося відразу законодавчо ліквідувати україномовний дубляж, процес проти Батруха може бути частиною «великої гри»:

— Почали з цього, потім паралізують ринок, а далі зроблять пропозицію змінити закон — та й усе. Процедурно це вже того не вартує. Я думаю, що в цій ситуації співпали й ідеологічні, й комерційні інтереси певних людей. Ще коли Олена Бондаренко внесла зміни до закону щодо квотування музичного ринку, й це, грубо кажучи, пройшло, то стало очевидно: далі буде.

Якщо говорити про ідеологію, то, безумовно, україномовний дубляж чимало додавав до присутності якісної української мови в національному українському просторі. Зрештою, щоб подивитися в масовому кіно славнозвісних «Гаррі Поттера» чи «Тачки», або ж «Піратів Карибського моря», приходили повні зали людей. Й українська мова нікому не заважала, навпаки. Недаремно, за словами Анни Чміль, український дубляж вважається одним із найкращих і найпрофесійніших у світі. За цей час в Україні сформувалася професійна перекладацька школа і школа акторської майстерності по озвученню фільмів іноземного виробництва українською мовою. Невже в нашій країні аж так багато якісного та професійного, що можемо собі дозволити нищити його? І тут, окрім гуманітарної складової, слід сказати і про економічні та професійні втрати, якщо україномовний дубляж буде знищений. Адже компанії Батруха забезпечували робочі місця й можливість розвиватися десяткам перекладачів, акторів, звукорежисерів, операторів. Зрештою, це чималі регулярні податкові кошти, що йдуть в український бюджет. І якщо нинішня українська влада недооцінює важливість гуманітарної складової, то ділова хватка в неї, як свідчить досвід, непогана. Хіба що окремі представники у владі надто добре розуміють наслідки того, що українська звучатиме в кіно... В такому випадку відстояти своє — завдання суспільства.

КОМЕНТАР

Олена БОНДАРЕНКО, народний депутат від Партії регіонів, заступник голови Комітету ВР з питань свободи слова та інформації:

— Я не можу казати про якість роботи компаній пана Батруха, не маючи уявлення про те, якої якості продукт він видає і якої якості продукт видають його конкуренти на ринку. У нього їх достатня кількість. Якщо судити за тими матеріалам, які є на «Телекритиці» стосовно нашого кінематографу і нашого озвучення, то, виявляється, в нас компанія «ЛЄДОЕН» не єдина на цьому ринку. Є досить багато креативних студій, які також займаються цим дубляжем. Говорити про наступ на якість, знаючи, що причиною всіх проблем в «ЛЄДОЕНа» є несплата 18 млн гривень боргу за податками, це навіть певна маніпуляція з боку пана Батруха — спробувати певним чином знайти інший підтекст для звичайного економічного злочину.

— Але ж поки що рішення ще не прийнято і суд першої інстанції визнав правоту саме компаній Батруха. А як кажуть експерти, цей борг — наслідок того, що податкова й митна служби по-різному інтерпретували становище щодо податків...

— Я могла б сприйняти ці аргументи, якби не було суду другої інстанції, який абсолютно іншої думки. Для цього в нас саме й існують різнорівневі судові інстанції, які страхують одна одну від неправосудних рішень. І ще один важливий момент — адже проблеми зі сплатою податку в пана Батруха виникли ще 2009 року, і їх підприємства неодноразово отримували попередження податкової, що в них не все гаразд зі сплатою податків. Чому вони не врахували цих розпоряджень, незрозуміло?

— Але ж ця компанія проходить і міжнародний аудит, який порушень не виявив. І ви сказали, що «ЛЄДОЕН» — не єдина студія, яка займається дубляжем, але вона єдина може робити мікс, а не просто записувати голоси.

— Аби судити про міжнародний аудит, треба бачити документи. Я не наважуся коментувати аудиторські рішення, якщо не бачила документів.