Коли щастя – це хата сусіда, що горить
Російські ЗМІ відзначили День Незалежності України великою кількістю публікацій, автори яких змагалися в тому, хто більше помиїв виллє на сусідню країну і чиї помиї виявляться більшими за об’ємом і концентрацією. Не зовсім готовий скласти в цій колонці short list цього конкурсу антиукраїнської зловтіхи, але за рівнем українофобії у перших рядах традиційно йдуть головне державне агентство РІА «Новости» і «Известия».
У РІА «Новости» до свята української державності опублікували статтю Володимира Лепехина з витіюватою назвою: «День незалежності України: надування щік як сублімація відсутності волі». Основну частину статті займає доволі смутна лайка, практично повністю позбавлена змісту. Насилу продираючись крізь епітети на кшталт: «Київ — як професійна «жриця кохання», «у нікчемності власна гордість», а також крізь твердження про те, що «малайзійський «Боїнг» збито за наказом з Києва», а «Небесну сотню розстріляли свої», спробуємо вичленувати хоч крихту інформації.
Усупереч першому враженню, вона там є, і полягає в тому, що Кремль сьогодні відчуває своє безсилля не лише від того, що не має виразної перспективи в безпосередньому протистоянні з Україною на Донбасі і перспективи розвитку Криму в умовах міжнародної ізоляції. Москва і Київ цілком виразно визначилися у своїх перевагах в американській виборчій кампанії: Москва використовує всі ресурси для дискредитації Гіларі Клінтон і підтримки Трампа, Київ, відповідно, явно зацікавлений у перемозі Клінтон і не хоче отримати в Білому домі Трампа, який то виражає симпатії Путіну, то заявляє про свою готовність визнати Крим російським.
«Київ у паніці, — пише Лепехин, — що, якщо президентом США оберуть Дональда Трампа?». Насправді в паніці саме Москва, судячи з великої кількості «компромату» на Гіларі Клінтон, зокрема, й щодо її здоров’я. У великому матеріалі в підсумкових «Воскресных вестях» від 21.08.2016 на «Росії-1» Євген Попов так докладно розбирав фізичний стан кандидата від Демократичної партії, що деколи виникало відчуття, що замість «Воскресных вестей» помилково в ефір вийшла програма «Здоров’я».
Останнього разу такі прийоми в пропаганді використовував телекілер Сергій Доренко, коли у виборчій кампанії 1999 років в ефірі першого каналу постійно демонстрував рентгенівський знімок тазостегнового суглоба Є.М.Примакова, намагаючись таким чином пояснити росіянам, чому вони не повинні голосувати за лужковсько-примаковський блок «Отечество», а навпаки, повинні полюбити путінське «Единство», в якого у всіх рентгенівські знімки — як картини Ботічеллі.
Оскільки, незважаючи на зламування пошти Демократичної партії кремлівськими хакерами і оприлюднення кореспонденції Гіларі Клінтон, американці, схоже, все ж проголосують за неї, російська пропаганда намагається наостанок вичавити з цього протистояння хоч щось для дискредитації Києва. В урядовій «Российской газете» від 22.08.2016 опубліковано великий матеріал Євгена Шестакова під назвою: «Україна штампує «качок»?». Автор урядового видання обурений тим, що «українська влада активно втрутилися у виборчу кампанію, яка триває у США, прагнучи скомпрометувати одного з кандидатів у президенти, а також людей, що його підтримують і на нього працюють». Кінець цитати.
Йдеться про Поля Манафорта, голову виборчого штабу Дональда Трампа, який подав у відставку у зв’язку з публікацією відомостей про отримані ним кошти з «чорної каси» української Партії регіонів. Обурення і гіркоту російських пропагандистів можна зрозуміти: вони докладають стільки зусиль, аби допомогти Трампові і скомпрометувати Клінтон, а американці, судячи з опитувань, все одно надають перевагу Гіларі. Ба більше, варто було Національному антикорупційному бюро України опублікувати компромат на головного помічника Трампа, як йому довелося звільнитися. У Кремлі та його околицях ніяк не можуть зрозуміти, що у світі існує інститут репутації, і тому Путін і його команда своєю невпинною брехнею так усім набридли, що все, що вони говорять, сприймається із зворотним знаком. Київські політики, попри всі їхні гріхи, на тлі московських видаються янголами.
Улюблена тема російських публікацій у День Незалежності України — опис провалів української політики і жахіть української дійсності. У статті «Держава не стала своєю», опублікованою в «Известиях» від 24.08.2016 політолог Віктор Пироженко зажурений важкою ситуацією, в якій перебуває Україна в день ювілею своєї незалежності.
«Підсумки її 25-річного існування без перебільшення катастрофічні», — сумує Пироженко. І перелічує ознаки катастрофи: «громадянська війна на Донбасі з численними жертвами, територіальні втрати, перехід під зовнішнє управління, втрата державної монополії на насильство, затяжна економічна криза і зростання зубожіння населення». «Усе це», — пояснює Пироженко, — «типові ознаки держави, що не відбулася, якою і виявилася Україна на 25-у річницю своєї незалежності».
Найзворушливіше в цьому переліку ознак «української катастрофи», це «громадянська війна на Донбасі» і особливо «територіальні втрати». Особливо гарними є спроби записати ці біди на рахунок України після того, як було оприлюднено телефонні переговори Сергія Глазьєва, Костянтина Затуліна і їхніх українських партнерів, з яких випливає, що анексія Криму і спроби розпалити війну в Україні було організовано безпосередньо з Кремля і одним з безпосередніх організаторів був Сергій Глазьєв, помічник Владіміра Путіна, який створив штаб заколоту у себе у службовому кабінеті. А оскільки в переговорах Глазьєв постійно згадує, що отримав вказівку розпалити пожежу в Україні від свого керівництва, то жодних сумнівів у тому, хто персонально стоїть за анексією Криму і війною з Україною, бути не може.
«Українська держава у результаті так і не стала «своєю» для значної маси населення, яке не бажало «йти в Європу» і відмовлятися від своєї реальної спільноруської історії», — завершує свої «ювілейні» роздуми Віктор Пироженко. У цьому висловлюванні під товстим шаром цілковитої брехні майже неможливо розгледіти крихту напівправди. Насправді в українців ставлення до дня своєї державності багатошарове. На відміну від росіян, які значною мірою зомбовані пропагандою, українці до своєї держави ставляться вельми критично. Про це можна судити з результатів спільного опитування Київського міжнародного інституту соціології і фонду «Демократична ініціатива», присвяченого підсумкам 25-річчя незалежності України, під час якого було опитано 2040 громадян України з різних регіонів (окрім «ЛДНР»).
Головний висновок: українці не шкодують про свій вибір і сьогодні проголосували б так само, як і 25 років тому. Якщо бути точним, 1991 р. за незалежність було 90%, 2016 р. — 87%. Російська агресія зміцнила українців у правильності вибору: 2006 р. охочих знову проголосувати за незалежність було 70%, а 2011 р. — лише 67%. Отже, бреше Пироженко разом з усією російською пропагандою. Українці твердо вважають Україну своєю державою і готові цей вибір підтверджувати знов і знов. А ось ставляться вони до цієї своєї держави украй критично. На запитання, «чи вважаєте ви Україну справді незалежною державою?», — 48,7% відповіли — «ні», лише 38,1» сказали — «так, вважаємо» і 13,3 важко відповісти.
Головним успіхом 25 років незалежності українці вважають формування української нації. Так вважають 47% опитаних, проти 40%, які так не думають. Про провали своєї влади українці знають чудово, тож українофобам із кремлівських ЗМІ не варто непокоїтися: успіхів у боротьбі корупцією не бачить 91% українців, а справедливий суд в Україні змогли виявити лише 4% опитаних, а 90% такого суду у своїй країні не зауважили.
Ще один, можливо, найважливіший висновок опитування: українці за 25 років позбулися ілюзій щодо зовнішньої допомоги. Якщо 1991 року 37% були упевнені, що Україна зможе вижити лише за допомогою Заходу, то 2016 р. — таких лише 16%. Ще більш вражає обвалення надій на Росію. 1991 року 31% українців вважали, що країна може вижити за допомогою Росії, 2011 р. так гадали вже 40%, а 2016 р. — лише 11%.
Отже, до свого 25-річчя Україна підійшла, твердо переконаною в правильності зробленого чверть століття тому вибору і значною мірою позбувшись ілюзій, особливо щодо свого східного сусіда, який своїми діями цьому вельми посприяв.
