Король одягнутий, а народець — негліже
Читаю, слухаю, дивлюся і ніяк не перестаю дивуватися процесам, що відбуваються в інформаційній сфері. Мабуть, навіть у застійні роки, в період всеосяжного контролю та диктату апарату КПРС, безапеляційного в усвідомленні своєї виняткової непогрішності і правоти, такої безпардонної брехні, такого грубого перекручування фактів, відвертого шельмування опонентів в електронних і друкованих ЗМІ не було. День у день, нахабно, без тіні збентеження «обробляють», так би мовити, за повною програмою українського читача, радіослухача і телеглядача всі і вся — від політичних оглядачів до спортивних коментаторів державних і добре підгодованих, так званих незалежних засобів масової інформації. Зрозуміло, Президент — глава держави, і говорити про нього годиться з належним пієтетом. Але от нав'язливо-відверте підлабузництво в журналістському середовищі завжди піддався остракізму і зневажалося. Але, на жаль, о часи, о звичаї!
Так і хочеться іноді крикнути: «Гей ви, долганови і лапикури, а також інші хлопчики з ТV-програми «На самом деле», чи зовсім не відчуваєте болю за своїх старих матерів-пенсіонерок, які живуть зараз надголодь, батьків-інвалідів при мізерній пенсії? Невже у вас геть відсутні професійна гідність і людська гордість, зрештою? Невже всі ви такі примітивні, що поклоняєтеся вбогим і недорікуватим божкам?!
Недавно в газеті «День» прочитав досить цікаву замітку. Деякі впливові міжнародні ділові кола Заходу засмучуються, що на земній кулі сьогодні налічується 1 млрд. 200 млн. бідних, тих хто живе на один долар у день. І мені подумалося: а ким же тоді вважати нас, українців, багатьом з яких доводиться виживати на допомоги та пенсії в межах 30— 40 центів на добу.
Та ми — архібідні!
І ось тут, замість глибокого аналітичного «розбору польотів» нашої, по суті, безконтрольної влади, чуєш від представників багатьох ЗМІ або «чого бажаєте- с?», або запопадливе озвучування чергового словоблуддя високих урядових чиновників. Наприклад: «Кабмін у робочому порядку розробляє дієві заходи з метою забезпечення необхідних виплат наявної заборгованості по заробітній платі та пенсіях». Це, мабуть, буде крутіше від брежнєвських «за швидке зростання подальшого підйому». На напівзруйнованих руїнах посткомуністичної України зараз прижилося те ж саме королівство кривих дзеркал, де відсутність етичних принципів, милосердя й доброчесності вважається благом і всіляко культивується. Тут усе, що робиться, відбувається тільки під патронатом. І хоча сам патрон далеко не завжди може знати, скільки і чого він патронує, — головне, що про це зобов'язані знати королівські міністри.
Тут навіть широко відомий твір Г.Х.Андерсена про голого короля має зовсім не казковий, а цілком реальний зворотній посил і може звучати лише в антонімному контексті. Король справдi одягнутий (але все оточення захоплюється його оголеним тілом). І численна королівська свита теж добре одягнута. А от народ-бо — негліже. Голий народ. І ясним є цей факт навіть без маленького пустотливого хлопчика.
