«Краплина воску»

Розпис та фарбування тканин налічують тисячолітню історію й охоплюють широку географію, але батьківщиною однієї з найскладніших технік — батика — вважається Індонезія. Це й недаремно, адже саме там було винайдено унікальну багатоетапну техніку фарбування тканини за допомогою воску, чимось подібну за принципом на декорування писанок. Саме віск як захисний резерваж і лежить в основі назви, яка перекладається як «краплина воску». На виготовлення полотна у класичній техніці подекуди витрачаються цілі місяці. Насамперед через складну підготовку тканини — відбілювання, вимочування, кип’ятіння і тривалий процес фарбування — нанесення воску, вимочування у фарбі, сушіння та очищення від залишків воску. І так для кожного нового кольору. Цікаво, що в кожному регіоні Індонезії є свої характерні кольори, палітра яких темнішає із півдня на північ країни, та мотиви для розпису — від геометричних орнаментів до міфологічних сюжетів і фантастичних птахів. Відомо, що раніше за кольором та малюнком можна було навіть визначити кастову приналежність власника.

Тож не дивно, що батик було внесено до списку нематеріальної світової спадщини. Це відбулося 2 жовтня 2009 року. З тих пір індонезійські майстри та поціновувачі техніки щорічно святкують День батика, в який відбувається безліч заходів із популяризації цього виду розпису — екскурсії, лекції та, звісно, майстер-класи.