Криве дзеркало «Молодої гвардії»

Новий серіал «Молода гвардія» режисера Леоніда Пляскіна, показаний на Першому каналі російського телебачення в дні травневих ювілейних торжеств, став головною телевізійною прем’єрою до 70-річчя Перемоги у Другій світовій війні. Тему обрано не випадково, з проекцією на нинішню війну на Донбасі. Серіал позиціюється як картина, що відтворює справжню історію краснодонської підпільної організації «Молода гвардія», відомої широкій публіці головним чином за романом Олександра Фадєєва. Проте, хоча серіал і не є екранізацією фадєєвського роману, документальної основи, як можна було б чекати, він під собою не має і є казковою фантазією, яку важко сприймати серйозно. Це неначе дитячий фільм на зразок картини «Загін Трубачова бореться», що вийшла на екрани 1957 року і знята на матеріалі «Молодої гвардії» і в стилістиці недавнього і сповна антиукраїнського фільму «Ми з майбутнього-2». Оскільки і сюжет, і герої фільму виглядають дуже штучно, останні навряд чи стануть для сучасних підлітків прикладами для наслідування, якими стали свого часу герої «Невловимих месників». Жодного співпереживання щодо них не виникає, а розвиток сюжету ніскільки не захоплює.

ПАРОДІЯ НА ІДЕЇ ЄВРОМАЙДАНУ

Німці в цьому фільмі представлені злісними і безглуздими садистами. Їхні посіпаки поліцаї — ще більш злісними і тупими. Німці вміють тільки кричати про перевагу німецької раси, пиячити. А у п’яному стані німецькі офіцери, на яких погано впливає російська горілка, влаштовують мордобій один з одним. Щоправда, одночасно ті ж офіцери постійно дорікають начальникові місцевої поліції Соліковському за його безпробудне пияцтво. Вочевидь, йому, як представникові «нижчої раси», пиячити не дозволено, це право залишене тільки «справжнім арійцям». Поліцаї ж просто п’ють, а потім починають з’ясування на кшталт : «Ти мене поважаєш?»

Тому стає незрозуміло, яким чином таким дурням і негідникам удалося порівняно легко знищити благородних і вправних молодогвардійців, які до того ж користуються підтримкою населення. Які, до речі, німців знищують без ліку, цілими десятками, тоді як у реальності жертвами молодогвардійців стали лише кілька місцевих поліцаїв, а жодного німця вони так і не вбили. Що характерно, всі поліцаї у фільмі говорять українською, правильніше, якимось придуманим авторами фільму суржиком, який вони вважають українською мовою. Це продовжує традицію підкреслювати українську національність зрадників, що йде ще від образу зрадника Бережного з «Подвигу розвідника». А найбільш симпатичний серед поліцаїв, начальник поліції Соліковський, персонаж, до речі, цілком історичний, у хвилину п’яної відвертості признається в своїй мрії жити в Європі, обзавестися там родиною. Тут відчувається пародія на ідеї українського Євромайдану. У реальній же поліції Краснодона служили як українці, так і росіяни, і донські козаки.

А для фашистів і українці, і росіяни — нація, що підлягає знищенню, — ось основна ідея, що декларується в серіалі «Молода гвардія». Козаки ж у фільмі взагалі відсутні, аби не було неприємних аналогій.

У серіалі повторюється багато «страшилок» радянської пропаганди військового часу, зокрема використання дітей як примусових донорів крові для німецьких військових госпіталів і спроба молодогвардійців звільнити дітей. Цього, як і багатьох інших епізодів фільму, в реальній історії «Молодої гвардії» не було. Головний лиходій фільму — полковник СС (штандартенфюрер?) Ренатус, комендант Краснодона, із захопленням говорить про «імперію зла», створену Сталіним, про зразковий порядок, який він жорстокими методами навів у країні. Треба думати, оскільки це виголошує суто негативний персонаж і головний кат молодогвардійців, то твердження про сталінський СРСР як «імперію зла» є помилковим. Зазначимо, що справжній Ернст Еміль Ренатус був лише капітаном німецької польової жандармерії, тобто відносився до вермахту, а не до СС і очолював жандармерію Краснодонського округу. На допиті в Москві 17 червня 1947 року він свідчив: «Останніми днями серпня 1942 року я виїхав зі своїм взводом чисельністю в 23 жандарми в місто Краснодон. Викликав до себе Соліковського і попросив його доповісти мені про вжиті заходи з метою забезпечення безпеки в місті й у всій області. Перш за все, я зажадав від нього список комуністів, який він мені негайно надав. Отримавши список 32 місцевих комуністів, я викликав до себе Соліковського і Стаценкова (бургомістр Краснодона Василь Стаценко. — Б. С.), які підтвердили мені, що всі ці особи є активними прибічниками Радянської влади. Для мене цього було досить, аби розстріляти цих людей. 28 вересня 1942 року я наказав Соліковському знищити арештованих комуністів, не обмежуючи при цьому його у способах знищення. Наступного дня Соліковський доповів мені, що мій наказ виконаний. 14 чи 15 листопада 1942 року від лейтенанта Веннера з м. Ровеньки (тоді Ренатус був уже заступником начальника жандармерії у Ворошиловграді. — Б. С.) мною було отримано повідомлення, що в Краснодоні мають місце акції саботажу: підпалено будівлю біржі праці, розклеюються листівки політичного змісту, спрямовані проти німців, і на будівлі дирекції вугільної промисловості вивішено червоний прапор.

Одного найближчого дня я поїхав із Веннером до Краснодона. Керівник жандармського поста 3онс повідомив, що ним заарештовано вже вісім осіб. Проте ці особи ще не зізналися і їх не вдалося викрити у вчинених злочинах...

У перших числах січня 1943 року комсомольці Краснодона напали на армійську вантажівку, що стояла недалеко від контори бургомістра, і пограбували її. У цьому брали участь вісім комсомольців і три молоді жінки. Винуватців було затримано на місці злочину військовослужбовцями німецької армії, заарештовано і доставлено в жандармерію або в поліцію. Слідство у справі вів жандармський пост, Соліковський та інші працівники поліції. Було розкрито молодіжну організацію Комуністичної партії Краснодона і околиць. Заарештовано вже більше 30 осіб.

Вони були також винуватцями актів саботажу, що сталися у листопаді 1942 року. Веннер повідомив мені також прізвище керівника молодіжної організації. Однак цього прізвища за всього мого бажання я не можу зараз пригадати.

Після цього я віддав наступне розпорядження: енергійно вести подальше розслідування справи, повністю розкрити всю організацію, вести ретельний допит, розстріляти винних комуністів і комсомольців, доповідати про хід справи, підсилити роботу жандармерії у Краснодоні.

Це відбувалося приблизно в середині січня 1943 року. Лейтенант Веннер, якому я віддав наказ енергійно продовжувати розслідування і в разі викриття осіб, які здійснювали акти саботажу, розстріляти їх, повідомив мене, що всі члени молодіжної організації Краснодона... були арештовані, допитані і, згідно з наказом, розстріляні. Під час розстрілу в Ровеньках Веннер був присутній особисто. Проводили розстріл жандармерія і поліція...». Ренатус був засуджений до 25 років ув’язнення і помер 8 квітня 1950 року у Верхньоуральській в’язниці Челябінської області.

З МОЛОДОГВАРДІЙЦЯМИ БОРОЛИСЯ ДОНСЬКІ КОЗАКИ

Таким чином можна зробити висновок, що безпосередньо справою «Молодої гвардії» Ренатус не займався і в слідстві не брав участі. А його свідчення передають німецький погляд на «Молоду гвардію». Звичайно, і листівки, і підпал біржі зі списками осіб, які відправлялися до Німеччини, і червоний прапор над дирекцією шахт, і навіть пограбована машина з подарунками для вермахту — все це неприємно, але жодного впливу на хід війни не чинить і серйозного збитку не завдає. Навіть прізвище керівника підпілля капітан не запам’ятав.

Що цікаво, багато поліцейських, які боролися з молодогвардійцями, були донськими козаками, нащадками яких заявляють себе сьогодні багато з тих, хто б’ється у складі т. з. «ополчення» ЛНР і ДНР. Начальник поліції Краснодона Василь Соліковський, хоч і був українцем за національністю, надалі служив у «козачому стані» Доманова, благополучно уникнув видачі і помер своєю смертю в Бразилії 1974 року. 24 жовтня 1942 року він провів у Краснодоні козачий парад. Промову перед козаками виголосив отаман Гундоровської станиці Власов. Після молебна за здоров’я козаків і швидку перемогу німецької армії було зачитано і схвалено вітальний лист Адольфу Гітлеру:

«Рейхсканцлеру Великой Германии

Вождю Европы господину Адольфу Гитлеру.

Главная квартира Фюрера

Мы, донские казаки, остатки уцелевших от жидовско-сталинского жестокого террора своих соотечественников, отцы и внуки, сыновья и братья погибших в ожесточенной борьбе с большевиками и замученных в сырых подвалах и мрачных застенках кровожадными палачами Сталина, шлем Вам, Великому Полководцу, Гениальному Государственному Деятелю, Строителю Новой Европы, Освободителю и другу Донского казачества, свой горячий Донской казачий привет! Сегодня мы собрались по инициативе нашей районной власти и представителей Германского Командования на торжественный праздник, посвященный нашему освобождению от жидовско-коммунистической тирании, чтобы продемонстрировать наши горячие симпатии и дружбу с Германским народом и Победоносной Германской Армией».

Серіал «Молода гвардія» містить багато елементів «екшн» і явно розрахований на молодь, починаючи зі старших школярів, але безглуздостям, якими густо набитий фільм, повірять хіба що школярі молодших класів. Кумедна сцена, як німецький офіцер із денщиком безуспішно тікають від молодогвардійців, які переслідують на особистому мотоциклі одного з них. Це при тому, що в СРСР до війни особистих мотоциклів були одиниці. Взагалі ж бо це змінена цитата з «Невловимих месників», тільки селянську конячку замінив залізний кінь. А коли німці стріляють у божевільного, який розмахує червоним прапором на даху будівлі, з танкової гармати, руйнуючи будівлю, автори фільму, ймовірно, орієнтуються на практику, вживану російськими федеральними силами на Північному Кавказі. Але в Чечні і Дагестані силовики таким чином знищують озброєних бойовиків, зокрема снайперів. Дбайливі ж німці ніколи не стали б руйнувати будівлю, аби розібратися з міським божевільним.

Загалом за жанровими ковбойськими подвигами з серіалу пішло те, що значення подвигу «Молодої гвардії» було перш за все моральним, що добре відчувалося у фільмі Сергія Герасимова. Важливий був не збиток, якого молодогвардійці завдавали ворогові (для німців це були шпилькові уколи), а приклад мужності і стійкості. Нічого цього в новому серіалі немає.