Магія, ілюзія, містифікація

Містичний фільм жахів, а заразом трилер і детектив знаменитого британського горор-майстра Клайва Баркера, його третя режисерська робота під назвою «Володар ілюзій» вперше побачила екран 19 років тому.

Сюжет картини зав’язується на тому, що приватний детектив Гері Д’Амур стає свідком несподіваної, незвичної та страшної смерти знаменитого ілюзіоніста Філіпа Свана. Д’Амура ж наймають для розслідування цього нещастя. Відтак йому доводиться й випадає зіштовхнутися в цій загадковій справі не просто зі злочинцями й не просто з банальним злом...

Так, смерть ілюзіоніста на робочому місці несподівана, але ж чи не скрізь подібне трапляється, коли, сказати б, належним чином не дотримуються техніки безпеки. Та дуже швидко приватний детектив наштовхується на таємницю з потойбіччя, що дотична до загибелі Філіпа Свана.

Ця таємниця стосується не тільки ілюзіоніста, але й його красуні-дружини. Послідовно ж усе це поглинає й Гері Д’Амура, який, намагаючись розкрутити клубок з невідомого, опиняється в осерді обману та неймовірних жахів. Як то кажуть, ілюзія – трюк, але магія – реальна!

Коли говорити про цей фільм, то передусім потрібно вести мову про його творця – про Клайва Баркера, для якого кожна з трьох ним створених прокатних кінокартин є безумовно авторськими. Й не тільки тому, що Баркер сам пише сценарії за власними літературними творами й потім екранізує їх.

 Для Баркера його фільми – це повнокровне дихання його мистецького світу у вимірах екранної реальности. Про що в програмі окремо йтиметься у спеціальному сюжеті.

Баркер і сценарист для інших, і продюсер, і актор, і художник, але передусім – він плодючий письменник із десятками й десятками книжок романів та оповідань. До речі, за мотивами свого оповідання 1985 року «Остання ілюзія», зрештою, Баркер і створив «Володаря ілюзій».

Озираючись у минуле, варто зауважити, що вже після першої виданої Баркером збірки новел – із циклу «Книги крови», – а це на початку 80-х, сам Стівен Кінґ назвав письменника-початківця своїм наступником у літературі та «майбутнім жанру горора». Не більше й не менше.

Про рівноцінність «Володаря ілюзій» двом першим режисерським роботам Баркера, звісно, можна сперечатися; власне, ця суперечка й точиться ось вже майже 20 років поспіль. Але, в кожнім разі, ця стрічка є правдивим надбанням жанру; вона пропонує цікаву сюжетику, а також непередбачуваний фінал. Тут усе побудовано на магії, ілюзії та містифікації...