МАЙСТЕР АТМОСФЕРИ
Операторська робота у новинах — це, в основному, сухий і протокольний матеріал. Щодня кілька новинних команд із різних телеканалів одночасно знімають один і той же сюжет.
«Дуже важливо, з ким ти працюєш, — говорить Владислав, — адже тільки вдала спільна робота приводить до бажаного результату. Я вже досить довго працюю зі спецкором каналу «1+1» Вадимом Задорожним, і ми навчилися розуміти один одного з напівпогляду. Пам’ятаю, коли я тільки прийшов працювати на «1+1» у «Післямову», Олександр Ткаченко сказав мені: «Потрібно помічати те, чого не бачать інші. Коли люди потискують один одному руки, це ще не все. Ти повинний передати не офіціоз, а саму атмосферу». Ця фраза зі мною щодня, і я дуже намагаюся дотримуватися цього правила».
Владислав Журенко з самого дитинства жив у телевізійному середовищі. Його батько — теж оператор — часто брав його з собою на зйомки, і маленький Славко вперше узяв до рук камеру тоді, коли у нього вистачило сил підняти її. У школі він відвідував фотогурток. Потім, щоправда, Журенку стало здаватися, що ця професія несерйозна, і він намагався залишити її. Він став працювати рихтувальником, потім улаштувався на завод, потім — у науково-дослідний інститут. Дійшло навіть до того, що Владислав вступив до технікуму атомної енергетики, однак після першого курсу довелося залишити це заняття — призвали до армії. Військова справа, напевно, стала переломним моментом у виборі подальшої професії, тому що, повернувшись зі служби, майбутній володар президентської нагороди влаштувався на центральне телебачення. На УТ-1 він пройшов шлях від освітлювача до оператора. Потім з’явився канал «1+1»...
Працюючи в основному на зйомках офіційних подій у суспільно-політичному житті країни, на так званих «паркетних» сюжетах, Владислав дотримується тієї позиції, що головне — працювати з повною віддачею й уникати звикання до чогось. «Крім мого завантаження у «ТСН», мені ще дуже подобається працювати на багатокамерних зйомках каналу «1+1», на КВН, наприклад, чи якомусь концерті. Ця прив’язаність залишилася ще з Хрещатика, 26, де я займався музичними подіями в Україні. А якщо вже говорити про те, що я люблю знімати, — це природа, особливо пейзажі.
Я ніяк не можу звикнути до думки про цей орден. Мене ніколи нічим не нагороджували, і я досі почуваю себе ніяково. Я ще хлопчисько у порівнянні з багатьма операторами каналу «1+1», і вони гідні цієї нагороди більше, ніж я, — це точно!».
